Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Информатика, программирование->Контрольная работа
[Код_специалиста], [Специалист].[Фамилия_И_О_специалиста], [Специалист].[Специальность], [Специалист].[№_кабинета] FROM Специалист ORDER BY [Фамилия_И...полностью>>
Информатика, программирование->Лекция
Применение параллельных вычислительных систем (ПВС) является стратегическим направлением развития вычислительной техники. Это обстоятельство вызвано н...полностью>>
Информатика, программирование->Контрольная работа
Назначение. БД позволяет пользователю быстро найти интересующие сведения о странах, предлагаемых турагентством, а также ознакомиться с курортами, отел...полностью>>
Информатика, программирование->Курсовая работа
Учитель, если он не «урокодатель», а творец, создает урок как произведение педагогического мастерства, создает его для детей и вместе с детьми. Хороши...полностью>>

Главная > Реферат >Информатика, программирование

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Інтернет як джерело банківської, фінансової і підприємницької інформації

1. Вступ. Банківська і підприємницька інформація

як підсистеми економічної інформації

1. Загальна характеристика дисципліни, її місце в системі підготовки бакалаврів зі спеціальності Документознавство.

2. Банківська, фінансова та підприємницька інформація як підсистеми економічної інформації.

У теорії інформаційних систем обробки даних (ІСОД) інфор­мація ототожнюється з будь-якими відомостями (даними), тобто тлу­мачиться як сукупність відомостей про будь-що або будь-кого. При кібернетичному підході інформацією є лише нові, корисні, вагомі для користувача відомості, і задача полягає в їх здобутті. Природно, що така інформація має потенційно міститися в згаданих відомостях. В іншому випадку ніякої інформації одержати не вдасться. При підході до інформації з позиції теорії автоматизованої обробки даних задачі надається інший відтінок: із «сирої» інформації здобути «готову».

Розглянуті підходи до поняття інформації можна використовувати не ли­ше при аналізі різних об'єктів, а й при дослідженні однієї загальної пробле­ми, наприклад, управління народним господарством. Необхідно лише чітко визначити, який зміст вкладається в інформацію. Залежно від того чи іншого тлумачення інформації застосовується відповідний до нього апарат аналізу.

Кожна наукова галузь, а також людська практика пов'язані зі «своєю» інформацією. Економічна наука, господарська діяльність суспільства пов'язані з інформацією, яка називається економічною. Поняття економічної інформації (ЕІ) є центральним в економічній кібернетиці і слугує основним предметом теорії інформаційних систем обробки даних. Економічна інформація як поняття, з одного боку, належить до категорії «інформація», а з іншого, - нерозривно пов'язана з економікою та управлінням народним господарством. Тому на економічну інформацію можна поширити різні тлумачення, притаманні інформації, але водночас підкреслити її особливості, які випливають з економічних категорій. Економічна інформація є інструментом управління і водночас належить до його елементів, її потрібно розглядати як один із різновидів управлінської інформації, яка забезпечує розв'язування задач організаційно-економічного управління народним господарством. Отже, економічна інформація - сукупність відомостей (даних), які відображають стан або визначають напрям змін і розвитку народного господарства та його ланок. В управлінні виробництвом вирізняють інформаційні процеси, в яких інформація виконує роль предмета праці («сира інформація») і продукту праці («оброблена інформація»). Якщо підійти до поняття економічної інформації з кібернетичних позицій, то інформаційний процес управління можна кваліфікувати як перетво­рення первинних відомостей (вхідних даних) на економічну інформацію, необхідну для прийняття рішень, які спрямовані на забезпечення заданого стану народного господарства й оптимального його розвитку.

Економічна інформація невіддільна від інформаційного процесу управління, який відбувається у виробничій або невиробничій сфері. Тому економічна інформація використовується в усіх галузях народного господарства й у всіх органах загальнодержавного управління.

Економічній інформації притаманні деякі особливості, що випливають із її сутності. Найважливішими з них є:

• залежність від об'єкта управління;

• переважання алфавітно-цифрових знаків як форми подання даних із зображенням числових величин у дискретному вигляді:

• провідна значущість операцій автоматизованої обробки даних (арифметич­них і логічних) при забезпеченні високої точності результатів обчислень:

• необхідність оформлення таких результатів у формі, зручній для сприйняття людиною, значне поширення документів як носіїв вхідних даних та резуль­татів обробки даних:

• значні розміри оброблюваної інформації у випадку використання її в процесах обробки поряд зі змінними і сталими (постійними) даними:

• необхідність одержання значної кількості підсумків при обробці одних і тих самих даних за різними критеріями:

• необхідність стиснення розмірів при передачі з нижчої ланки управління до вищої:

• необхідність нагромадження й тривалого зберігання тощо.

Властивості економічної інформації слід брати до уваги при розробці комп'ютерних систем обробки даних, при визначенні вимог до всіх видів даних систем.

Економічна інформація налічує багато різновидів (типів), які виділяють­ся на основі відповідних класифікаційних схем за обраними критеріями.

Економічну інформацію розрізняють за належністю до сфери матері­ального виробництва і невиробничої сфери, за галузями народного господарства і підгалузями згідно з прийнятим групуванням господарства.

Різновиди економічної інформації розглядаються також за її належністю до галузей народного господарства і їх ланок. Із цих позицій значиться інформація за міністерствами та відомствами, за промисловими об'єднан­нями та підприємствами, цехами, дільницями та ін. Розглядаються також види інформації за належністю до органів регіонального управління та інших підрозділів народного господарства.

Розглянемо структуру економічної інформації, подану на рис 1.2 та дамо характеристику її складових.

Економічна інформація класифікується за стадіями відтворення та елементами виробничого процесу, що розглядаються як об'єкт управління. Тому виділяється інформація постачання і розподілу, за матеріальними і трудовими ресурсами тощо.

Економічну інформацію розглядають за стадіями управління, виділяючи   різновиди   прогнозованої,   планової,   облікової, нормативної інформації та інформації для аналізу господарської діяльності, оперативного управління.

Прогнозована інформація пов'язана з функцією прогнозування, планова - з плануванням (перспективним, техніко-економічним, оперативно-виробничим), облікова - з бухгалтерським, фінансовим, господарським обліком, інформація аналізу господарської діяльності - з функцією економічного аналізу, оперативного управління і регулювання - з відповідними функціями.

Нормативна інформація використовується і виникає на стадіях технічної підготовки виробництва, а також в інших випадках, наприклад, при формуванні цін, тарифікації. Нормативна інформація містить всілякі норми і нормативи, ціни, розцінки, тарифи, а також деякі інші дані, наприклад, заздалегідь обумовлені табличні величини (ставки прибут­кового податку з громадян тощо).

Така інформація використовується переважно при виконанні будь-яких функціональних управлінських робіт: прогнозування, планування, облік та ін.

Такі ж властивості має частина економічної інформації, яка належить усім функціональним різновидам. Прикладом є назви підприємств, міністерств, відомств, перелік працівників на підприємстві чи в установі, перелік постачальників і покупців тощо. Цю інформацію називають довідковою. Як правило, її формують разом із нормативною, створюючи особливі фонди нормативно-довідкової інформації (НДІ), призна­чені для розв'язування різноманітних управлінських задач.

Економічна інформація за критерієм відповідності до відображуваних явищ поділяється на вірогідну та невірогідну.

З позицій стадій виникнення економічна інформація буває первинна та повторна. Первинна виникає під час дії джерел інформації, до яких належить діяльність народного господарства і його ланок, діяльність органів загальнодержавного управління та інших громадських організацій.

Тому первинна інформація за джерелами виникнення поділяється на виробничо-господарську та директивну, а також на колективну та індивідуальну залежно від характеру джерела інформації.

Повторна інформація виникає в результаті обробки первинної та іншої повторної, або лише первинної, або лише повторної. Безпосереднього зв'язку з джерелами інформації тут не вимагається. Серед повторної роз­різняють проміжну та результатну інформацію. Результатна інформація і є метою обробки даних. Проміжна інформація, роль якої значна, виникає під час досягнення цієї мети. Часто на базі такої інформації робиться вибір варіанта завершення обробки даних у тому чи іншому напрямку.

За повнотою економічна інформація поділяється на достатню, надмірну й недостатню. Для розв'язування задач потрібна досить конкретна за змістом мінімальна інформація - достатня. Надмірна - містить зайві дані, що або зовсім не використовуються при розв'язуванні конкретних задач, або виконують контрольно-дублюючі функції. При розмові доцільно позбутися інформації, що не використовується, та всіляко обмежувати розміри дублюючої надмірної інформації.

Економічна інформація поділяється за стабільністю на постійну (сталу), умовно-постійну та змінну. Постійна інформація не змінює своїх значень (наприклад, звітні дані); умовно-постійна зберігає їх протягом тривалого періоду (наприклад, нормативи, норми), а змінна характеризується частою зміною своїх значень (наприклад, відомості про нарахування заробітної плати). При цьому важливо підкреслити, що період стабільності має конкретний характер для певних задач, управлінських робіт. Так, стабільність можна, встановлювати за часовим періодом (наприклад, місяць) або за іншими факторами.

З позицій технології розв'язування економічних задач розрізняють інформацію вхідну, проміжну і вихідну. Інформація, яка підлягає оброб­ці (предмети праці), в управлінському процесі називається вхідною, або вхідними даними, наприклад: первинна і повторна інформація та константи - постійні величини. До вхідної інформації може належати не лише змінна, а й умовно-постійна інформація при особливо великій ролі умовно-постійної. Вхідна інформація є підсумком обробки (продуктом праці) вхідних даних, але вона містить, поряд із результатною інформацією, деякі первинні дані. Специфічного значення набуває проміжна інформація, яка потрібна для розв'язування цих же задач у наступних періодах.

Відомі й інші схеми класифікації економічної інформації: вхідна і вихідна, внутрішня і зовнішня, алфавітна, цифрова, алфавітно-цифрова, оперативна тощо.

Різновиди економічної інформації слід враховувати при організації обробки даних, побудові комп'ютерних інформаційних систем, виборі варіантів технології розв'язування тих чи інших економічних задач.

За останні роки інформація перетворилася з допоміжного фактора виробництва на фактор, який суттєво впливає на розвиток економіки. Особливо важливо це під час трансформаційних змін, коли своєчасність отриманих даних і їх достовірність зумовлює позитивний вплив на подальший розвиток нових економічних відносин. Передусім цей вплив виявляється в тому, що потоки інформації, задіяні в аналізі й обґрунтуванні економічних рішень, процесі господарської діяльності, тісно переплітаються з іншими видами потоків, зокрема з потоками вхідних ресурсів виробництва, потоками відповідних управлінських впливів, потоками товарів, продукції, послуг тощо.

Дослідження закономірностей розвитку економіки в сучасних умовах має якісно новий характер. Це спонукає до комплексного аналізу та розкриття сутності банківської, фінансової та підприємницької інформації й особливостей її розвитку в мережі Інтернет.

Останні десятиліття відмічені появою та стрімким розповсюдженням інтернет-технологій. Процес цей набув таких масштабів, що сучасне суспільство вже не уявляється без всесвітньої мережі Інтернет. Поступово інтернетизація охопила банки всіх рівнів, тепер саме вони формують змістовну основу фінансової інформації Інтернету.

Банківська, фінансова та підприємницька інформація є підсистемою економічної інформації.

Економічна інформація використовується на всіх рівнях управління народним господарством країни і є основою для забезпечення інформаційних потреб фахівців фінансової й економічної сфер.

Економічна інформація – це інформація про суспільні процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ. Вона є сукупністю різноманітних відомостей з економіки, які підлягають відображенню, фіксуванню, передаванню, перетворенню та використанню для управління окремими ланками виробництва. Під економічною інформацією розуміють корисні економічні дані, що відображають через систему натуральних, трудових і вартісних показників планову й фактичну виробничо-господарську діяльність, причинний взаємозв'язок між керуючим і керованим об'єктами.

Економічну інформацію класифікують за низкою ознак. Залежно від здійснюваних в управлінні функцій розрізняють планову, облікову та регулюючу інформацію. За об'єктивністю відображення явищ, подій, господарських операцій економічну інформацію розподіляють на достовірну та недостовірну.

Банківська й підприємницька інформація – сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про банківську, фінансову та підприємницьку сферу. У межах банківської й підприємницької інформації виділяють окремі сектори інформації:

  • ділова інформація – оперативні й аналітичні дані про економічну кон’юнктуру: біржова, економічна статистична, комерційна інформація про учасників ринку, оперативні новини про події на ринку;

  • біржова інформація – це дані як про самі біржі, так і про їх фінансові результати та діяльність;

  • фінансова інформація – це інформація, яка виникає під час фінансових, кредитних, валютних відносин, що реалізуються в державному, приватному секторах, а також між ними, може бути представлена в цифровому вираженні;

  • статистична інформація – це документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ і процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства;

  • комерційна інформація – відомості, пов’язані з комерційною та господарською діяльністю підприємства: виробнича й технологічна інформація, інформація про управління, фінанси й іншу діяльність;

  • оперативна інформація – це поточна ділова, комерційна й інша довідкова інформація, орієнтована на задоволення щоденних потреб у різних сферах діяльності; оперативність інформації визначає швидкість її доставки;

  • правова інформація – це будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення та боротьбу з ними, їх профілактику тощо. Джерелами правової інформації є Конституція України, інші законодавчі та підзаконні нормативні правові акти, міжнародні договори й угоди тощо.

Вимоги до банківської та підприємницької інформації: систематичність, оперативність, конкретність, комплексність тощо.

Якість банківської та підприємницької інформації можна визначити як сукупність властивостей, що зумовлюють можливості її використання для задоволення визначених згідно з її призначенням потреб.

Властивості банківської та підприємницької інформації: репрезентативність, змістовність, повнота, доступність, актуальність, своєчасність, стійкість, достовірність, цінність тощо.

Джерела підприємницької інформації:

1) інформація про фірми, яка надається міжнародними організаціями й установами ООН;

2) інформація про фірми, яка надається спеціалізованими організаціями;

3) інформація, яка надається спеціалізованими банками даних;

4) інформація, яка надається спеціалізованими ЗМІ;

5) інформація, яка надається самою фірмою;

6) неформалізована особиста інформація.

3. Категорії споживачів банківської та підприємницької інформації.

Серед категорій споживачів банківської, фінансової та підприємницької інформації можна виділити декілька груп.

1. Колективні споживачі: науково-дослідні установи, органи державної влади й управління, політичні та громадські організації, навчальні заклади, підприємства різних форм власності й установи виробничої сфери.

2. Індивідуальні споживачі поділяються на групи за мотивами звертання до неї: споживачі з професійними потребами (наукові працівники, викладачі, депутати різних рівнів, члени комісій з економічних питань, державні службовці, керівники господарств, фахівці галузі, підприємці та ін.); споживачі з навчальними потребами (студенти, слухачі курсів підвищення кваліфікації, тренінгів тощо); споживачі із самоосвітніми потребами (найчисленніша категорія, потреби її обумовлені мотивами підвищення економічної культури).

Інформаційне забезпечення — один із найважливіших важелів адмініс­трування як на мікро-, так і на макрорівні. Адже успіх будь-якої справи залежить насамперед від того, чи пра­вильним було прийняте рішення, чи оптимальним є його виконання. А прийняти правильне рішення немож­ливо, не володіючи необхідною інфор­мацією.

Ось чому НБУ з перших років існу­вання в Україні дворівневої банківської системи розпочав роботу щодо створен­ня інформаційної системи, яка б забез­печувала його власні потреби, пов'язані з виконанням регулюючих та наглядо­вих функцій, а також потреби органів законодавчої і виконавчої влади держа­ви, міжнародних фінансових орга­нізацій, членом яких є Україна (Міжна­родного валютного фонду. Світового банку. Європейського банку реконст­рукції та розвитку), посольств, цент­ральних банків інших країн, ко­мерційних банків, фінансових уста­нов, науково-дослідних організацій, засобів масової інформації, фізичних осіб, для яких грошово-кредитна та валютна політика НБУ, стан бан­ківської системи країни є важливими передумовами діяльності.

Слід зауважити, що дві з чотирьох макроекономічних систем даних, які є основою прогнозування та аналізу еко­номічного розвитку країни, а саме — грошово-кредитна і банківська стати­стика та статистика платіжного балан­су — розробляються, підтримуються в актуалізованому стані і розповсюджу­ються Національним банком України. Інформація, яка базується на зазначе­них системах даних, необхідна НБУ як центральному банку держави для розробки і здійснення грошово-кре­дитної та валютної політики, а також для контролю за діяльністю ко­мерційних банків.

Оскільки Україна стала на шлях по­будови демократичного суспільства з ринковою економікою відкритого ти­пу, створення передумов для оцінки си­туації в країні, зіставлення її економіки з економіками інших країн світу є нині вкрай необхідним.

ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НБУ: РЕАЛЬНИЙ СТАН

На сьогодні головним нашим здобут­ком є створення статистики двох макроекономічних систем даних — мо­нетарної та банківської статистики і статистики платіжного балансу. Важли­вою передумовою цього було освоєння методології МВФ, створення націо­нальної платіжної системи з викори­станням передових комп'ютерних тех­нологій та запровадження електрон­ної пошти, що забезпечило збір та обробку необхідної фінансової і ста­тистичної інформації.

Оскільки Україна стала членом Між­народного валютного фонду і взяла на себе певні зобов'язання, Національ­ний банк України, починаючи з груд­ня 1992 року, щомісяця надає МВФ зведені балансові звіти НБУ і комерцій­них банків, агреговані за методологією МВФ, інформацію щодо процентних ставок і валютних курсів, а з 1994 р. — також статистику платіжного балансу України.

Із січня 1993 року виходить щомісяч­ний статистичний "Бюлетень Націо­нального банку України". З 1998 р. він видається не лише українською, а й російською та англійською мовами. Його структура постійно вдоскона­люється. Нині інформація у ньому по­дається відповідно до світових стан­дартів.

У квітні 1996 року розпочато видан­ня щоквартальника "Платіжний ба­ланс України", в якому публікуються табличні дані з платіжного балансу, аналітичні матеріали щодо розвитку зовнішнього сектора економіки та впливу поточної економічної політики на його стан. Це видання з нинішньо­го року виходить також англійською мовою, що сприятиме ширшому його розповсюдженню.

Інформаційні видання НБУ доступні широкому загалу.

Використання методології МВФ з монетарної статистики та статистики платіжного балансу із запровадженням міжнародних стандартів статистики да­ло можливість навіть попри викори­стання старого Плану рахунків бухгал­терського обліку в банках започаткува­ти у липні 1996 року публікацію сторінки даних України у збірнику МВФ "Міжнародна фінансова стати­стика" (МФС), яка містить грошово-кредитну та банківську статистику (з грудня 1992 року) і статистику платіжного балансу (з І кварталу 1994 року).

Важливим кроком у побудові націо­нальної статистики, в тому числі моне­тарної статистики і статистики платіжного балансу, було прийняття 4 травня 1993 року Кабінетом Міністрів України Державної програми перехо­ду України на міжнародну систему обліку і статистики. Національним бан­ком розроблено ряд документів, які стали організаційною основою стано­влення цих важливих макроеко-номічних систем даних. Серед цих до­кументів чільне місце посідає затверд­жена Правлінням Національного бан­ку України у травні 1994 року Концепція побудови банківської і гро­шово-кредитної статистики та стати­стики платіжного балансу. У ній визна­чено цілі, принципи і методи станов­лення статистики та інформаційної діяльності НБУ, які зорієнтовано на 'міжнародні стандарти.

Наступним етапом розвитку інфор­маційної діяльності та підвищення її ^ефективності був практичний перехід '(із січня 1998 року) банківської систе-|ми України на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. Це поставило нові вимоги до звітності Національно­го й комерційних банків України та і програмного забезпечення її збору й об-|робки. Переходу передувала напруже-;на робота з підготовки у 1997 р. нових І Планів рахунків бухгалтерського обліку в Національному банку України та в ко­мерційних банках, зорієнтованих на З запровадження міжнародних стандартів ^бухобліку і статистики, а також нових | форм звітності.

Бухгалтерський облік і звітність ре­формувалися шляхом зміни старих та впровадження нових економічних ка­тегорій і понять статистичного призна­чення, які використовуються країнами з ринковою економікою. В основу ре­формування покладено реальну діяль­ність банку та створення принципово нових форм накопичення, збору та об­робки інформації. З 1998 року фінан­сова та статистична інформація по­їдається Національному банку України комерційними банками, які мають ста­тус юридичної особи, після відповідної консолідації даних по банку в цілому. Нагадаємо, що раніше інформація у ви­гляді форм звітності подавалася безпо­середньо філіями комерційних банків і узагальнювалася по банку Централь­ною розрахунковою палатою НБУ.

Нині базою формування даних є депозитарій економічних показників, визначених у кожному комерційному банку на основі аналітичного та синте­тичного обліку банківських операцій. Він прийшов на заміну формам звіт­ності, що існували до 1998 року. Тепер інформація у вигляді файлів, сформова­них на основі нових форм звітності, подається та обробляється в автомати­зованому режимі (див. схему 1).

Процес адаптації до нових форм звітності, нових Планів рахунків бух­галтерського обліку та до оновленого аналітичного обліку в банках триває.

У Національному банку України роз­почато створення бази даних, викори­стовуваної для аналізу загальноеко­номічної ситуації, стану грошово-кре­дитного ринку та зовнішньоеко­номічної діяльності держави. Вона є основою прогнозування показників монетарного характеру та параметрів розвитку зовнішнього сектора еко­номіки у процесі розробки грошово-кредитної політики НБУ, державних програм економічного і соціального розвитку України, які опрацьовуються урядом разом із Національним бан­ком.

Розробляються технічні умови пере­дачі інформації Міжнародному валют­ному фонду електронною поштою, відпрацьовується схема захисту систе­ми від зовнішнього втручання.

Ще одним виявом інтеграції бан­ківської системи нашої держави в інформаційний простір міжнародного банківського співтовариства є підго­товка Сторінки Національного банку України у міжнародну комп'ютерну мережу INTERNET.

Із цього приводу прийнято кілька рішень Правління НБУ, зокрема за­тверджено структуру та інформаційний зміст Сторінки Національного банку України в INTERNET.

ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАВДАННЯ

У процесі створення надійної і якісної інформаційної бази виникає чимало проблем методологічного, ме­тодичного і технічного характеру. Ок­ремо слід наголосити на проблемі пов­ноти охоплення інформаційних ма­сивів.

Створення досконалої монетарної і банківської статистики дещо уповіль­нилося, оскільки ми до цього часу не маємо Керівництва з методології моне­тарної статистики, яке нині доопра­цьовується МВФ з метою приведення його у відповідність із новими версіями Системи національних рахунків (СНР) 1993 року, та Керівництва із методології складання платіжного балансу.

Необхідність доопрацювання Керів­ництва з методології монетарної стати­стики викликана не лише змінами в ме­тодології СНР і платіжного балансу, а й лібералізаційними процесами, як? відбулися останнім часом у багатьох країнах світу. Нині чимало операцій, які традиційно проводилися лише бан­ками, виконують також інші фінан­сові установи. І навпаки, банки поча­ли виконувати функції, за які раніше не бралися. Відсутність законодавчої ба­зи для отримання Національним бан­ком України відповідної звітності від інших фінансових установ, які не є банками, створює труднощі в повному обрахуванні агрегатів грошової маси.

Проблема повноти охоплення усіх фінансових посередників, які викону­ють операції з грошовими коштами та іншими платіжними засобами, виник­ла не сьогодні.

Згідно із чинним Законом України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк для виконання ре­гулюючих та наглядових функцій (мається на увазі опосередковане регу­лювання процесів на грошово-кредит­ному ринку та здійснення банківсько­го нагляду) отримує відповідну інфор­мацію від комерційних банків, яка є ос­новою розробки та підтримання актуалізації однієї з макроекономічних систем даних — грошово-кредитної та банківської статистики. Але ця інфор­мація надходить лише від банків, тоді як в Україні нині функціонує велика кількість інших фінансових посеред­ників, які, хоча й не є банками, але ви­конують операції з грішми та іншими платіжними засобами. Це, наприклад, кредитні спілки, яких нині більше, ніж діючих банків, фінансові та страхові компанії різних видів і форм власності, інші фінансові установи. Ясна річ, во­ни впливають на ринок капіталу, але тільки як індикатор, що не враховується сьогодні Національним банком Ук­раїни у прогнозуванні та проведенні грошово-кредитної політики. На жаль, центральний банк держави досі не має юридичного права на отримання будь-якої інформації від таких фінансових посередників.

Чинним законодавством, яким НБУ керується у сфері статистики ("Закон про статистику", Закон "Про банки і банківську діяльність"), не передбаче­но надання зазначеними установами звітності Національному банку, що унеможливлює повний фінансовий огляд по Україні.

Щоб виправити таке становище, НБУ в проекті Закону України "Про Національний банк України", прийня­тому Верховною Радою 22 жовтня 1997 р. в першому читанні, передбачив надання йому відповідної інформації монетарного характеру всіма фінансо­вими посередниками, створеними на території країни. Узаконення цього по­ложення дало б змогу розробляти гро­шово-кредитну статистику в повному обсязі.

Не менш важливим із точки зору ме-ітодології та якості статистичної інфор­мації (як для України, так і для інших країн світу, причому не лише з пе­рехідною економікою) є питання дос­товірності даних.

Результати вивчення причин кризо­вих явищ у фінансових системах країн Південно-Східної Азії, проведеного Міжнародним валютним фондом, да­ють підстави для висновку, що якість інформації має надзвичайне значен­ня. Особливо ж, коли йдеться про якість інформації з питань зовнішньо­го боргу, передусім довгострокового, офіційних валютних резервів держави та стану банківської і фінансової сис­тем.

Як тепер уже відомо, зазначена ви­ще офіційна інформація країн Півден­но-Східної Азії неадекватно відобража­ла фактичний стан справ. Причому проблема полягала навіть не в тому, що ця інформація не публікувалася, а в то­му, що керівництво цих держав не ма­ло достовірних даних щодо наявних проблем, аби вжити відповідних упе-реджувальних заходів.

Ще одна нагальна проблема сто­сується оволодіння методологіями відо­браження похідних фінансових інстру­ментів — деривативів (форвардних, ф'ючерсних операцій, операцій своп), застосування яких останнім часом де­далі більше поширюється. Потреба опа­нування методологій обліку дерива­тивів пов'язана з необхідністю пра­вильного відображення фактичного стану офіційних валютних резервів дер­жави і своєчасного прийняття заходів, спрямованих на їх розумне викори­стання. Нині Міжнародний валютний фонд розробляє окремий розділ Керівництва з методології монетарної та банківської статистики, присвячений цьому питанню.

Незважаючи на те, що основи гро­шово-кредитної статистики в Україні ще 1996 року були визнані МВФ як прийнятні і такі, що підлягають публікуванню у щомісячному збірни­ку "Міжнародна фінансова статисти­ка", перехід вітчизняних банків на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і звітності вимагає вдоскона­лення системи накопичення, збору та обробки інформації в статистичних цілях, усунення дублюючих даних, за­провадження єдиних алгоритмів уза­гальнення статистичних показників. Сьогодні Національний банк України і вся банківська система мають за ме­ту доопрацювання нових форм фінан­сової та статистичної звітності з ураху­ванням міжнародних стандартів бухгал­терського обліку і статистики в банках та необхідності запровадження раціонального режиму збору інфор­мації, удосконалення системи монетарних показників, створення методологій аналізу та виконання інших заходів, пе­редбачених Програмою реформуван­ня державної статистики на період до 2002 року, затвердженої Кабінетом Міністрів України 27.06.1998 р. Своєчасне і правдиве донесен­ня до користувачів необхідної інформації монетарного та банківського характеру, прове­дення роз'яснювальної роботи щодо інструментів грошово-кредитної і валютної політи­ки — прямий обов'язок НБУ.

До особливо важливих проблем (із точки зору повноти статистичної інформації, причому не лише тієї, яка розробляється Національним банком України) належить збір та опрацю­вання даних щодо так званої "тіньо­вої економіки", обсяги якої в нашій країні досить значні. Брак цієї інфор­мації призводить до викривлення ста­тистичних даних різного напряму, в тому числі й монетарних показників. Неофіційне використання нелегаль­ним сектором економіки іноземної валюти (передусім долара США) в роз­рахунках спотворює інформацію про створений валовий внутрішній про­дукт та справжні обсяги платіжних за­собів в економіці держави і, звичайно, не може не впливати на потоки капіта­лу на території України та його відплив за межі держави. Це створює суттєві труднощі при аналізі питання щодо за­безпечення економіки платіжними за­собами.

4. Інформаційне забезпечення підприємництва.

Сукупність вихідної інформації різного характеру, що призначена для прийняття рішень у сфері виробничого підприємництва можна вважати за інформаційне забезпечення підприємництва.

Вихідна інформація для виробничого підприємництва має два різновиди:

1) інформація про стан зовнішнього середовища;

2) інформація про стан фірми (чи наявних передумов її створення).

У свою чергу, інформація першого різновиду містить дві групи:

а) ринкова кон’юнктура;

б) механізм регулювання діяльності фірми владними структурами держави.

Для характеристики ринкової кон’юнктури залучають дані, що наводять в офіційній літературі, статистичних оглядах, комерційних публікаціях, рекламних виданнях та ін. Доцільним і результативним є інформації у вигляді прямого опитування, анкетування та інших прийомів, що широко використовуються у практиці маркетингових досліджень. Інформацію про ринкову кон’юнктуру при створенні чи розвитку фірми можна поділити на наступні види:

1) характеристика ринку (ємність, структура, насиченість відповідною продукцією);

2) характеристика товару і можливості його збуту ( призначення товару, вимоги до якості, етапи "життя" на ринку, обсяг попиту і пропозиції та ін.);

3) рівень конкуренції ( наявність конкурентів, їх кількість, потужність, фінансова стабільність, рейтинг);

4) рівень цін (види, аранжування і динаміка цін на відповідну продукцію, прогноз цінових тенденцій у майбутньому);

5) можливості залучення коштів ( розвиненість банківських, інвестиційних та фінансових установ, види кредитів, умови кредитування, кредитні проценти);

6) фінансові характеристики ( курси валют, активність фондових бірж, темпи інфляції);

7) можливості ресурсозабезпечення (джерела і умови постачання ресурсів, рівень цін на матеріальні ресурси, активність товарних бірж);

8) інші види інформації ( стабільність макроекономічної політики, рівень безробіття, активність іноземних інвесторів та ін.).

Найрегламентованішою і, на певний період достатньо однозначною, є інформація про механізм регулювання діяльності фірм, оскільки як економічні, так і адміністративні важелі держави встановлюються відповідними нормативними актами – законами, затвердженими законодавчою владою (Верховною Радою), декретами, прийняттями виконавчою владою (Кабінетом Міністрів), або інструкціями, положеннями, рішеннями тими установами, які наділені відповідними правами (від державних міністрів до місцевих органів самоврядування). Тому показники, що характеризують механізм регулювання, мають нормативний характер, тобто є обов’язковими, і нехтування ними призводить до економічних або адміністративних санкцій. Обсяг і зміст нормативної інформації значний і динамічний, що призводить до великої ймовірності похибок при обґрунтуванні доцільності діяльності фірм. Запобігти помилкам можна лише за умови постійного і систематичного висліджування нормативної документації. Тому на фірмі повинен обов’язково створюватись відділ чи підрозділ, який би займався даними питаннями.

Інформацію про регулювання діяльності фірми владними структурами держави можна поділити на такі види:

1) система оподаткування (види податків, норми податків, податкові пільги, порядок і термін стягнення податків);

2) система обов’язкових платежів (види і норми платежів, порядок і термін нарахування, порядок контролю за платниками);

3) система ціноутворення (види товарів з фіксованими (регульованими) цінами, механізм регулювання);

4) система держзамовлень і держінвестицій (механізм держзамовлень і надання держінвестицій, умови, пільги);

5) система регулювання зовнішньоекономічної діяльності (механізм регулювання, пільги, обмеження, порядок ліцензування експортно-імпортних операцій і товарів, митне регулювання);

6) система антимонопольного регулювання (механізм регулювання, види відповідальності за порушення);

7) система регулювання оплати праці (генеральні і галузеві угоди, порядок встановлення мінімальної і максимальної заробітної плати);

8) система захисту прав виробників (права найманих працівників, умови розширення їх прав, відповідальність власника і т.д.);

9) система захисту прав споживачів (механізм сертифікації продукції, перелік і порядок обмежень щодо випуску і реалізації деяких товарів);

10) система захисту оточуючого середовища (екологічні нормативи, механізм контролю за їх додержанням, відповідальність виробника);

11) інші види регулювання (механізм регулювання кредитної політики і контролю за діяльністю комерційних банків, порядок організації та реєстрації фірм і т.д.).

Інформація про стан фірми найдоступніша підприємцю, оскільки формується за його участю. Є певні відмінності у обсязі, складі та джерелах отримання такої інформації для фірми, яка вже діє, і яка тільки створюється. У першому випадку можна створити певний інформаційний масив на підставі звітної і планової інформації (річні, квартальні, місячні звіти фірми, бухгалтерські звіти, прогнози розвитку фірми і т.д.). У другому випадку частина інформації відпадає (наприклад, можуть бути відсутні виробничі потужності, а отже відповідні економічні характеристики), а частина має неповний характер (наприклад, технічний рівень устаткування, за паспортними даними, високий, але можливість забезпечити високий рівень технології і організації виробництва ще невідома). Велика частина інформації носить теж нормативний характер, але це внутрішньо фірмовий рівень нормативності, тобто наприклад: норми трудомісткості, енергоємності, матеріалоємності продукції, нормативи оборотних коштів, нормативи чисельності та інше.

До інформації, що характеризує стан фірми можна віднести наступні види:

1) організаційно-правові характеристики (правовий статус, форма власності, організаційна структура, наявність філій, торгової марки і т.д.);

2) виробничі потужності (величина, структура, відповідність до характеристик нового товару);

3) матеріальні (у тому числі і паливно-енергетичні) ресурси ( специфіка матеріальних ресурсів, розмір запасів, наявність і характеристика інформації, умови зберігання і т.д.);

4) трудові ресурси ( кількість персоналу, його склад і характеристики, джерела поповнення персоналу);

5) організаційно-технологічні можливості (відповідність техніки, технології, організації виробництва до вимог конкурентоспроможної продукції, наявність ліцензій та патентів);

6) економічні характеристики (рентабельність, продуктивність праці, фінансовий стан);

7) екологічні характеристики ( рівень екологічної безпеки виробництва, можливості його сертифікації і атестації продукції );

8) інші види інформації ( кліматичні умови, наближеність до джерел ресурсів і т.д.).

Ефективне функціонування і перспективний розвиток підприємства в сучасних умовах формування інформаційного суспільства залежить, в першу чергу, від використання нових методів та інструментів управління підприємством, рівня інформаційного забезпечення його діяльності та результативності використання інформаційних ресурсів.

Особлива роль інформації і інформаційних ресурсів в діяльності сучасних підприємств обумовлена їх безпосередньою участю у будь-яких економічних процесах та постійно зростаючим рівнем інформатизації ринкового середовища та суспільства в цілому. Сучасний етап розвитку економіки потребує використання науково-обґрунтованих методів збору, аналізу, обробки та застосування інформації і її взаємопов’язаних форм, що має сприяти формуванню потенційних інформаційних ресурсів підприємства і послідовній реалізації напрямків його розвитку.

Однією з умов стабільного функціонування й ефективної реалізації напрямів розвитку підприємства є використання в його діяльності принципів і інструментарію інформаційного забезпечення.

Під інформаційним забезпеченням діяльності підприємства розуміється сукупність форм, методів та інструментів управління інформаційними ресурсами, необхідних і придатних для реалізації аналітичних і управлінських процедур, що забезпечують стабільне функціонування підприємства, його стійкий перспективний розвиток.

Загальна характеристика інформаційних ресурсів та визначення особливостей їх участі в усіх виробничо-господарських процесах сучасного підприємства дозволили дійти висновку, що інформаційне забезпечення діяльності підприємства має ґрунтуватися на комплексному використанні потенційних і наявних інформаційних ресурсів з урахуванням їх основних особливостей. Виходячи з цього, в роботі із використанням підходу, заснованого на ідеї ресурсного циклу, визначено основні ресурсні характеристики і специфічні особливості функціонального становища інформаційних ресурсів та надано схему їх відтворювального циклу.

З урахуванням цих особливостей та використанням інформаційного підходу, теорій інформаційних ресурсів та економічної інформації в роботі сформовано принципові підходи до оцінки інформаційних ресурсів. Реалізація цих підходів надає можливість визначати цінність інформації та формувати максимально раціональну систему збору даних, що є основою сукупності інформаційних ресурсів підприємства. У роботі обґрунтовано, що передумови інформаційного забезпечення діяльності підприємства формуються під безпосереднім впливом різних чинників і в умовах тісної взаємодії інформаційної і виробничої сфери, що свідчить про посилення інформаційного аспекту процесу виробництва в сучасних умовах.

Обґрунтування необхідності й характеристика теоретичних основ інформаційного забезпечення діяльності підприємства дозволило визначити можливість отримання синергетичного ефекту від взаємодії інформаційної та виробничої сфери і підвищення ефективності їх функціонування та зробити висновок, що результативність цього процесу безпосередньо залежить від ступеня дослідженості передумов і можливостей інформаційного забезпечення діяльності підприємства.



Похожие страницы:

  1. Інтернет у системі джерел банківської, фінансової і підприємницької інформації

    Реферат >> Информатика, программирование
    ... та недоліки Інтернету як джерела банківської, фінансової та підприємницької інформації. У системі основних джерел банківської, фінансової та підприємницької інформації особливо актуальною у використанн ...
  2. Проблеми та перспективи інтеграції банківської системи України у св

    Дипломная работа >> Банковское дело
    ... ідною фінансовою інформацією [3, ... яких фінансових проблем з банком, його вкладник законодавчо захищений від фінансових втрат з вини банківсько ... невичерпними джерелами рі ... підприємницької та фінансової ... банків слід віднести Інтернет-банкінг (e-banking). Інтернет ...
  3. Перспективи та розвиток банківської справи в Україні

    Реферат >> Астрономия
    ... , а також щодо джерела коштів для за­значеної ... єморозрахунків між суб’єктами підприємницької діяль­ності. 2. Економічн ... глобальної інформаційної ме­режі Інтернет та забезпечення ... інан­сових банків чи небанківських інсти­тутів, які займаються банківською спра­вою ...
  4. Організація та методологія управління фінансовими ресурсами підприємства

    Дипломная работа >> Финансовые науки
    ... нансових ресурсів як суми коштів, які перебувають у розпорядженні суб'єктів підприємницько ... як фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємств, як джерело ... нансових ресурсів використовують такі основні інформаційні джерела: фінансову ... нтернет ...
  5. Банківські операції. Навчальний посібник

    Книга >> Банковское дело
    ... фінансового стану і його тенденцій. Як джерела інформац ... банківської системи і національної валюти як джерела накопичення коштів; збільшення кількості користувачів Інтернету, як ... ів, які займаються підприємницькою діяльністю, у міжнародних фінансових платежах ...

Хочу больше похожих работ...