Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Социология->Лабораторная работа
Население Москвы стало быстро расти после становления и укрепления Московского княжества и к началу 15 в достигло 30-40 тыс К началу 18 в после Смутно...полностью>>
Социология->Курсовая работа
Осуществляемый в России переход к рыночным отношениям связан с большими трудностями, возникновением многих социально-экономических проблем Одна из них...полностью>>
Социология->Курсовая работа
Правильное представление о демографической ситуации в стране позволяет принимать обоснованные решения при прогнозировании структуры и динамики экономи...полностью>>
Социология->Курсовая работа
На современном этапе развития экономики России проблемы уровня жизни населения и факторы, определяющие его динамику становятся очень важными От их реш...полностью>>

Главная > Контрольная работа >Социология

Сохрани ссылку в одной из сетей:

1.4 Соціальна структура суспільства - методологічні принципи і проблематика

Під соціальною структурою суспільства соціологи розуміють сукупність взаємопов'язаних між собою й упорядкованих щодо одна одної стабільних спільностей людей — соціальних груп, певний порядок їх взаємозв'язку і взаємодії.

До недавнього часу уява про соціальну структуру радянського суспільства формувалася тільки на основі офіційної марксистсько-ленінської ідеології, яка в цьому питанні виходила винятково з ленінських класотворних ознак. Нині перевага у справі вивчення соціальної структури все більше віддається теорії соціальної стратифікації, засновниками якої були М.Вебер і П.Сорокін. Вона активно розробляється як західними соціологами (Т.Парсонс, К.Девіс, У.Мур), так і вченими країн СНД (Т.Л.Заславська, Р.В.Ривкіна, О.І.Шкаратан та ін.).

Загальні та відмінні риси двох методологічних підходів до аналізу соціальної структури такі:

Ленінські класотворні ознаки

Критерії виділення соціальних груп за теорією соціальної стратифікації

Соціальні групи різняться між собою:

за місцем у системі суспільного виробництва, яка складалася історично

за становищем, яке вони займають у системі соціальних нерівностей даного суспільства

Чим визначається це місце-становище?

Ставленням до засобів виробництва

Становищем груп у системі володіння владою

Характером і змістом праці (роллю в суспільній організації праці)

Рівнем прибутку

Способами й розмірами одержуваних прибутків

Рівнем престижу тієї чи іншої
соціальної групи, її соціальним статусом

Можливостями одного класу при своюнати працю іншого класу

Рівнем ЇЇ освіти

Чи є порочність у пануючій до останнього часу офіційній доктрині соціальної структури радянського суспільства, в основі якої лежать ленінські класотворні ознаки? Так, безперечно.

  1. Починаючи з 30-х років фактично "не працював" показник ставлення до власності, бо вона була монополізована, повністю одержавлена, що призвело до декласування робітничого класу і селянства, появи маргінальних верств і спотворення соціальної структури, в якій практично були відсутні суб'єкти праці, а пануюче становище займали люмпени. У зв'язку з цим соціально-класовою основою радянської влади стали не робітничий клас і колгоспне селянство, як стверджувалося офіційно ідеологією, а певні бюрократизовані верстви апарату управління.

  2. У ленінських класотворних ознаках виділені соціально-економічні, первинні критерії і повністю відсутні похідні, вторинні (престиж, рівень освіченості, культури тощо).У ленінських трактовках відбилася політична культура класової конфронтації, яка сприяла відриву від життя, нечіткості соціальної диференціації. Обмежені критерії соціальної диференціації, зведені до двох видів — ставлення до засобів виробництва і характеру праці, — породили хибку формулу "2 + 1" (два класи й один соціальний прошарок), гіпертрофовану Сталіним і неспроможну дати справжню уяву про соціальну структуру. Вона не дозволяла одержати уявлення про соціальну структуру як вертикальну, акцентувала увагу на зближенні цих головних елементів, затіняючи соціальну не рівність, соціальні дистанції, що відокремлювали одні групи від інших у просторі соціальних благ — влади, власності, прибутку, престижу.

  3. В офіційній радянській доктрині була надзвичайно перекручена уява про критерії соціальної мобільності: формувалась утопічна уява про повну рівність шансів усіх і кожного на соціальне просування незалежно від походження, національності, партійності, що не відповідало реальній дійсності. Взаємовідносини між класами, соціальними верствами й групами трактувалися як безконфліктні, гармонійні, засновані на єдності інтересів. На цій підставі стверджувалася ідея руху суспільства до соціальної однорідності. Дана ідея виключала можливість виникнення нових соціальних груп і поглиблення соціальної диференціації, що призводить до штучного спотворення об'єктивних тенденцій у розвитку суспільства.

  4. У результаті таких методологічних підходів були завуальовані, приховані багато рис реальної соціальної структури і передусім номенклатурний кадровий механізм, що відтворював потрібну офіційній ідеології структуру й одночасно управляв її динамікою в інтересах бюрократичного класу правителів і забезпечення сталої особистої диктатури шляхом експлуатації комуністичної ідеології, престиж якої серед населення був величезним.

Таким чином, вирівнювання та однорідність, ліквідація існуючих відмінностей між соціальними групами — це ті соціальні орієнтири, що висувалися як програмні, відповідні ідеї соціальної справедливості та рівності. Однак соціальна рівність прав привілеїв, рівність можливостей — це одне, а однорідність складу населення — зовсім інше. Перше — прогресивне, друге — згубне для суспільства, бо підриває стимули активності.

Реалізація ідеї соціальної однорідності вимагала створення могутнього соціального механізму регулювання соціальної структури суспільства, до якого належать такі елементи:

    • знищення певних соціальних груп (куркульство, буржуазна інтелігенція);

    • ліквідація багатьох економічних ролей, небезпечних для повного одержавлення економіки (підприємці, торговці, комерсанти, кооператори);

    • створення системи номенклатури — суворого відбору керівних кадрів за заданими зверху критеріями відбору, здійснюваного закритими кадровими службами, які безпосередньо замикаються на партійні органи влади;

    • ідеологічна обробка мас, формування вигідних адміністративних систем, лозунгів і міфів, спрямованих на укорінення в свідомості ілюзорних, утопічних соціальних уявлень про суспільство, в якому вони проживають.

Звичайно, це стало результатом свідомого, спрямованого перекручування ленінської методології, її догматичного гіпертрофованого трактування. І все ж в основі доктрини лежали ленінські класотворні ознаки.

Чи значить це, що теорія соціальної стратифікації, що ґрунтується на таких критеріях виділення елементів соціальної структури, як престиж, освіта, рівень прибутків, причетність до влади, може служити нині бездоганним методологічним ключем до вивчення соціальної структури? Ні! І ця теорія не позбавлена недоліків, не є абсолютно досконалою.

Престиж, як відомо, є лише відображенням у суспільній свідомості реального соціально-економічного становища соціальних і професійних груп у суспільстві. А становище визначається відношенням до власності, характером і змістом праці. Саме вони визначають соціальний статус будь-якої соціальної верстви і безпосередньо людини в ієрархічній структурі.

Розмір прибутку, безумовно, важливий соціальний критерій, що пояснює відмінності в умовах життя окремих верств суспільства, в рівні їх матеріального добробуту, їх економічних, політичних і духовних інтересах. Однак у відриві від його джерел прибуток сам по собі мало що пояснює. Більш чітким критерієм служить не прибуток як такий, а спосіб його одержання (особистий заробіток, прибуток на вкладений капітал, допомога благодійних фондів тощо). Те ж саме можна сказати про критерії володіння владою, ступінь якої необхідно визначити без органічного зв'язку із соціально-економічними відносинами.

Сучасні суспільні системи, що мають тенденцію до ускладнення своїх структур, вимагають принципово нових методологічних підходів, які дозволяють чіткіше фіксувати процеси, що відбуваються в суспільстві. Нині безперечний лише висновок про те, що соціальна структура суспільства не є раз і назавжди даною, а являє собою динамічне ціле, якому притаманний емерджентний характер, є породженням складних закономірностей розвитку системи, взаємодії елементів, що її складають. Соціологи стверджують, що дати єдину сукупність належності до будь-якої страти практично неможливо, але в суспільстві завжди присутні три стратифікаційні структури: економічна, професійна та політична і вони виступають як визначальні засади суспільної диференціації. Основою стратифікаційної структури завжди є природна та соціальна нерівність людей, яка визначається рівнем відношення до власності, політичної влади та соціальною престижністю в конкретному суспільстві.

Основні елементи соціальної структури, їх характерні риси та тенденції розвитку. При вивченні соціальної структури західні соціологи найчастіше використовують вертикальну стратифікацію із семи верств:

  1. вищий клас професіоналів, адміністраторів;

  2. технічні спеціалісти середнього рівня;

  3. комерційний клас;

  4. дрібна буржуазія;

  5. техніки й робітники, які здійснюють керівні функції;

  6. кваліфіковані робітники;

  7. робітники, що не мають спеціальної кваліфікації.

В основі цієї градації лежить так званий об'єктивний підхід, який є передумовою поширення в західній соціології поділу суспільства на страти за їх соціально-економічним статусом.

Багато варіантність власності, що складається нині в Україні і в країнах СНД, не дозволяє залишатися на позиціях формули "2 + 1" навіть найзавзятішим її прихильникам. Очевидно, що в нашому суспільстві виразніше проявляється тенденція до поглиблення соціальної диференціації, до зміни соціального статусу багатьох соціальних груп. Відбувається процес становлення нового типу соціальної структури.

Не можна не погодитися з П.Сорокіним, який стверджує, що від типу соціальної структури залежить динаміка суспільства взагалі. Відомо, що тип соціальної структури дореволюційної Росії визначив характер соціальної революції. Тип соціальної структури колишнього СРСР 30-50-х років визначив такі деформації соціалізму, як культ особи, монополізм влади, відчуження від суспільної праці, політичного життя тощо. Тип соціальної структури, що складається нині в Україні, мас визначити подальший хід розвитку українського суспільства.

Це не означає, що соціальна структура — єдиний соціальний регулятор еволюції суспільства. Величезна динамічна сила притаманна інституціональним регуляторам — політиці, культурі, ідеології, науці, освіті. Але всі вони (як і територіальні регулятори і фактори добробуту) діють через активність соціальних груп, яка детермінується її місцем у соціальній структурі суспільства.

Це дає підставу вважати, що соціальна структура є головним регулятором соціальної динаміки в цілому, включаючи й розвиток економіки. Це природно, адже соціальна структура — це самі люди, організовані в різного роду групи. Вони відіграють у системі економічних відносин ті соціальні ролі, яких вимагає економіка: партійних лідерів, господарських керівників, державних діячів, інженерно-технічних працівників, робітників, селян, вчителів та ін.

Типи соціальних структур визначаються характером суспільно-економічної системи, в межах якої дана система функціонує. І якщо суспільство переживає процес соціального зламу, стан перехідного періоду, то кардинальні, якісні зміни в соціальній структурі стають неминучими. Вони й реформують економічну, політичну і духовну сфери життєдіяльності суспільства, значною мірою самі визначають їх. Саме ці процеси спостерігаються на території колишнього СРСР.

Основні тенденції перетворень соціально-класової структури в нашому суспільстві характеризуються посиленням позицій ринкової економіки, зростанням числа зайнятих у приватному секторі і бізнес-діяльності, особливо молоді та студентства, поглибленням соціальної диференціації, появою принципово нових соціальних груп (фермерів, підприємців, банкірів тощо), зміною соціальної структури, соціальних пріоритетів.

Протягом багатьох десятиріч зусилля вчених-суспільство-знавців були спрямовані на теоретичне обґрунтування міфу про провідну роль робітничого класу в розвитку радянського суспільства завдяки його становищу в системі соціалістичного виробництва, політичному досвіду, високій свідомості й організованості, трудовій та політичній активності.



Похожие страницы:

  1. Соціологія як наука. Предмет, структура та функції соціології

    Контрольная работа >> Социология
    ... ї соціології та переходом до розробки, методів "розуміючої соціології", проблем соціальної дії та взаємодії. Проблематика ... , соціальна група, соціальний факт тощо. Новий і вищий рівень розвитку соціології пов'язують з розвитком соціології в США ...
  2. Соціологія як наука про суспільство (2)

    Учебное пособие >> Социология
    ... ість соціальних теорій (соціологія журналістики у тому числі), тобто вся проблематика. Соціологія ма ... і області суспільного життя. Соціологія і історія. Між соціологією і історією багато загального. І та і інша науки вивчають все ...
  3. Соціологія як наука. Військова соціологія в системі соціологічного знання

    Реферат >> Социология
    ... соціальних груп до суспільства в цілому), часом існування (від кількох днів до стор ... та відносини). Один із творців сучасної військово-соціолог ... військової проблематики; друга частина ... соціології – закономірності функціонування та розвитку Збройних Сил як соц ...
  4. Соціологія як наука. Класифікація соціальних законів. Основні групи категорій соціології

    Реферат >> Социология
    ... і розвитку та вдосконалення досліджуваного об´єкта. Розрізняють дві основні групи категорій соціолог ... засобами, ніж соціологія. Соціологія більше переймається актуальними сучасними проблемами. Джерела, використовувані історією та соціологією, збігаються ...
  5. Соціологія політики

    Реферат >> Социология
    ... і її із соціологічних засад (із залученням власного потенціалу та інструментарію — концепцій, теорій, методів). її проблематика ... влади. Історія становлення та сучасні дослідницькі перспективи соціології політики Історію становлення соціології політики ...

Хочу больше похожих работ...

Generated in 0.0062029361724854