Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Психология
Группа автоматизированных действий, или навыков, особенно обширна и интересна. Благодаря формированию навыка достигается двоякий эффект: во-первых, де...полностью>>
Психология
Предмет ист.псих. – не психич. реальность, а лишь представления, кот. меняются. Представления о душе. Исторически сложившиеся познават. формы развития...полностью>>
Психология
Итак, под объектом понимается часть объективного мира, а под предметом - то, что подлежит изучению в нём. Понятие объекта шире по своему объему, чем п...полностью>>
Психология
продвижение на пути к самостоятельности, независимости. Но самостоятельность и независимость были бы невозможны, если бы человек до достижения зрелост...полностью>>

Главная

Сохрани ссылку в одной из сетей:

1.Поняття про психіку. Структурна орг-ція псих

Психіка ― здатність мозку відображати об’єктивну дійсність, т.б. властивість високоорганізаційної матерії ― мозку відображати об’єктивну дійсність на основі психологічного образу, який при цьому формується, регулювати діяльність людини та її поведінку.

Вищими формами психічного відображення є мислення та уява, які існують у нерозривному зв’язку з мовленням.

Функції психіки: 1) відображення дійсності; 2) регуляція поведінки людини.

Структура психіки:

свідомість  самосвідомість;

несвідома сфера.

Свідомість ― це вищий рівень психічного відображення, властива людині функція головного мозку, яка полягає у відображенні об’єктивних властивостей предметів і явищ навколишнього світу. Полягає у попередньому мисленному накресленні своїх дій і передбачених наслідків; регулює взаємовідносини людини з природою і соціальною дійсністю. У філогенезі свідомість виникає у процесі здійснення свідомої діяльності, а в онтогенезі ― в процесі соціалізації, т.б. привласненні людиною історичного суспільного досвіду.

Самосвідомість ― відносно стала, в певній мірі усвідомлена система уявлень людини про себе, що переживається як неповторна і, на основі якої, людина будує свої відносини з іншими людьми і ставиться до себе. Самосвідомість включає: кон’юктивний компонент (образ власних якостей), емоційний к. (повага до себе, гідність або самоприниження тощо), оцінно-вольовий (прагнення підвищити самооцінку, авторитет…)Несвідоме ― форма відображення дійсності, в якій людина не може скласти звіт про здійснені дії, втрачається повнота орієнтування у часі та місці дій, порушується мовне регулювання поведінки ,тобто несвідоме – це автоматизовані дії.

2.Психіка і мозок. Нервова систесма. Головний мозок.

Психіка – здатність мозоку відображати об’єктивну дійсність, тобто властивість високоорганізаційної матерії – мозку відображати об’єктивну дійсність на основі психологічного образу, який при цьому формується, регулювати діяльність людини та її поведінку.

Функції психіки: 1) відображення дійсності; 2) регуляція поведінки людини.

Структура психіки:

свідомість самосвідомість;

несвідома сфера.

Вищими формами псиAхічного відображення є мислення та уява, які існують у нерозривному зв’язку з мовленнямПсихіка ― це властивість мозку, його специфічна функція. Психічне відображення забезпечує цілісність поведінки та діяльності людини.

Відчуття ― це відображення мозком окремих властивостей предметів і явищ об’єктивного світу та станів організму при безпосередньому впливові подразників на органи відчуття (аналізатори).

Фізіологічною основою відчуттів є нервова система, а звідси  нервовий процес, джерелом якого є навколишнє середовище.

Види відчуттів за критерієм аналізаторів, які їх формують (нервовий шлях до центральної нервової системи): 1) зорові; 2) нюхові; 3) смакові; 4) слухові; 5) тактильні (дотик); 6) рухові; 7) відчуття рівноваги; 8) органічні; 9) вібраційні.

3. Осн форми прояву психіки: пр-си, стани, вл-ті

Психіка ― здатність мозку відображати об’єктивну дійсність, т.б. властивість високоорганізаційної матерії ― мозку відображати об’єктивну дійсність на основі психологічного образу, який при цьому формується, регулювати діяльність людини та її поведінку.

Існує три форми психічних явищ:

Процеси: а) пізнавальні; б) емоційно-вольові (емоції, почуття, воля).

Стани: активність, бадьорість, пасивність, втома, стійкий інтерес, творче піднесення, впевненість, сумнів, апатія, сон, гіпноз.

Властивості особистості: спрямованість особистості, темперамент, характер, здібності, тривожність особистості.

Психічні процеси ― це різні відображення об’єкту. Це різні форми єдиного, цілісного відображення суб’єктом за допомогою центральної нервової системи об’єктивної дійсності.

Психічні стани ― психічна характеристика особистості, що відбиває її сталі, тривалі душевні переживання. Настрій людини ― приклад емоційного психічного стану.

Психічні властивості ― сталі душевні якості людини, що утворюються в процесі її тривалої відображувальної дійсності, виховання і самовиховання.

4. Поняття про увагу, її види та якості.

Увага - форма психічної діяльності людини, що виявляється в її спрямованості й зосередженості на певних об'єктах з одночасним абстрагуванням від інших.

Увага є такою психічною функцією, яка характеризує вибіркове ставлення до навколишнього світу, коли з великої кількості подраз­ників свідомість вирізняє один або кількаФізіологічний механізм уваги полягає в концентрації збудження у певній ділянці кори го­ловного мозку. Саме в цій ділянці кори виникає зона оптимального збудження, а в інших має місце гальмування

Психологічний механізм уваги слід шукати у складних взаємо­зв'язках людини з навколишнім середовищем, у здатності інтелекту до вибірковості відображення.

Увага є необхідною передумовою діяльності людини, запорукою успішного пізнання, навчання, праці, поведінки.

Розрізняють мимовільну і довільну увагу.

В основі мимовільної уваги лежить орієнтувальний рефлекс організму, що зумовлюється змінами в навколишньому середовищі, специфічними рисами об'єкта відображення, а також внутрішніми станами суб'єкта.

Довільна увага зумовлена метою діяльності, тими завданнями, що їх ставить перед собою людина. Вона є наслідком свідомих зусиль людини, вияву її інтелекту і волі.

Існує ще один вид - післядовільна увага. Увага, яка спершу підтримувалася вольовими зусиллями, тобто була довільною, переходить у післядовільну. Вона характеризується тривалою зосередженістю, з нею обгрун­товано пов'язують найбільш інтенсивну і плідну розумову і творчу працю, високу продуктивність усіх видів праці.

Залежно від характеру дії людини її увага буває зовнішньою і внут­рішньою.

Зовнішня увага виявляється у зовнішніх діях людини, вона спря­мована на теоретичне і практичне оволодіння навколишнім середо­вищем.

Внутрішня увага виявляється в наших внутрішніх діях, наприклад, розв'язання задач «про себе», самоспостереженні тощо.

Грані між увагою мимовільною і довільною, а також між зов­нішньою і внутрішньою є рухливими, вони мають відносний ха­рактер.

Характерними рисами уваги є:

• вибірковість;

• розподіленість;

• здатність до концентрації;

• здатність до зосередженості, стійкості, обсягу;

• здатність до переключення (див. рис. 35).

Ці та інші параметри уваги залежать від типу нервової си­стеми, вони вдосконалюються в перебігу конкретних видів діяль­ності: гри-у дітей; навчання - в учнів; праці - у дорослихУвага детермінована об'єктивними факторами, в яких перебуває людина, а також суб'єктивним станом її організму; істотно залежить від інтересів і потреб особистості, волі, характеру.

5. Поняття про відчуття, його види та вл-сті.

Відчуття - психічний процес, що полягає у відображенні мозком властивостей предметів і явищ об'єктивного світу, а також станів організму за безпосереднього впливу подразників на відповідні орга­ни чуття.

Органи чуття - єдині канали, по яких зовнішній світ проникає в людську свідомістьМатеріальним органом відчуття є аналізаториОргани відчуття людини одержують, відбирають, накопичують інформацію і передають її в мозок. Відтак виникає адекватне відчут­тя навколишнього світу і стану самого організму.

Виникнення відчуття зумовлюється перетворенням специфічної енергії подразника, який впливає в даний момент на рецептор, на енергію нервових процесів, відбувається перетворення енергії зов­нішнього подразника на факт свідомості.

Як і будь-яке психічне явище, відчуття мають рефлекторну при­роду, їхньою фізіологічною основою є нервовий процес, що виникає під час дії подразника на відповідний йому аналізатор.

Аналізатор складається з трьох частин:

1) Периферичний відділ (рецептори), який є спеціальним транс­форматором зовнішньої енергії в нервовий процес.

2) Аферентні (доцентрові) та еферентні (відцентрові) нерви -провідні шляхи, які з'єднують периферичний відділ аналіза­тора із центральним.

3) Підкоркові та коркові відділи (мозковий кінець) аналізатора, де відбувається переробка нервових імпульсів, що надходять із периферичних відділів.

Для виникнення відчуття необхідна робота всього аналізатора як цілого.

За характером відображення і місцем розташування рецепторів прийнято поділяти відчуття на 4 групи:

1) Екстрацептивні, які відображають властивості предметів і явищ зовнішнього середовища та мають рецептори на поверхні тіла (зорові, слухові, дотикові, нюхові, смакові).

2) Інтроцептивні, які мають рецептори, розташовані у внутрішніх органах і тканинах тіла та відображають стан внутрішніх органів (органічні - спраги, голоду тощо).

3) Кінестатичні й статичні, які дають інформацію про рух і поло­ження нашого тіла.

4) Проміжні й самостійні - температурні, вібраційні, рівноваги,

прискорення, больові відчуття.

Взаємодія відчуттів - зміна чутливості аналізатора під впливом подразнення інших органів відчуття. Наприклад: слабкі звукові подразники підвищують чутливість зо­рового аналізатора, але якщо в якості звукового подразника застосову­ють голосний шум авіаційного мотора, то погіршується чутливість ока.

Сенсибілізація - це підвищення чутливості внаслідок взаємодії аналізаторів і вправляння.

Фізіологічним механізмом взаємодії відчуттів є процеси ірраді­ації та концентрації збудження в корі головного мозку, де представ­лено центральні відділи аналізаторів.

Синестезія - виникнення під впливом подразнення одного ана­лізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора. Найчастішими є зорово-слухові синестезії, коли під дією звуко­вих подразників у суб'єкта виникають зорові образи.

6. Поняття про сприйняття, його види і вл-сті.

Сприйняття - це психічний процес відображення предметів і явищ дійсності в сукупності їх властивостей і частин за безпосередньої дії їх на органи відчуття з розумінням цілісності відо­бражуваного.

На відміну від відчуттів, які відображають тільки окремі власти­вості та якості предметів, сприйняття завжди цілісне і предметне, воно об'єднує відчуття, що йдуть від ряду аналізаторів.

Гештальтпсихологи пояснюють цілісність сприймання не влас­тивостями цілісності предметів і явищ, а початковими цілісними структурами. «Сприйняття - це реконструкція світу», - стверджу­ють вони.

Сприйняття можуть бути: повними і неповними; глибокими і поверхневими; помилковими або ілюзорними; швидкими й по­вільними.

Ілюзія - це спотворення відображення дійсності.

Залежно від переважної ролі того чи іншого аналізатора можна говорити про:

• зорове сприйняття (розглядання скульптури, картини і под.);

• слухове сприйняття (слухання оповідання, концерту і т. ін.);

• тактильне сприйняття (обмацування, доторкування).

Буває сприйняття:

• простору; часу; руху;

• предмета; мови; музики;

• людини людиною.

Сприйняття завжди константне (постійне). У ньому безпосереднє пізнання доповнюється минулим досвідом, тому воно завжди осмис­лене та більш чи менш повно може бути висловлене словами.

Сприйняття вибіркове, а саме: найпотрібніші деталі цілого завжди сприймаються виразніше.

Вибірковість сприйніття залежить як від об’єктивних властивостей предметів, так і від суб’єктивної установки, зокрема від аперцепції.

Аперцепція - це залежність від прийняття від загального змісту пси­хічної діяльності людини, від її досвіду, інтересів, скерованості.

Фізіологічні основи сприйняття за І. П. Павловим, це - «рефлекс на співвідношення», де мають значення не стільки самі подразники, скільки особливості відношень між ними, і тому рефлекс виробляється більшою мірою на співвідно­шення між подразниками.

Найяскравіше довільне сприйняття виявляється у спостереженні.

Спостереження - це умисне планомірне сприйняття, здійснюва­не з певною, ясно

усвідомленою метою.

Основні умови успішного спостереження - ясність завдання і підготовленість до нього, а також активність мислення.

Спостереження як форма діяльності тісно пов'язана з орієнтуван­ням, себто з отриманням достатньо правильної уяви про що-небудь, умінням розбиратися в ситуації.



Похожие страницы:

  1. Шпаргалка по Психологии (1)

    Шпаргалка >> Психология
    ... — психологизировать педагогику. Само понятие «педагогическая психология», по свидетельству исследователей, вошло в научный оборот ... , который в 1898 г. опубликовал работу «Очерки по психологии детства». Во Франции А. Бине основал ...
  2. Шпаргалка по Психологии (7)

    Шпаргалка >> Психология
    ... учебных изданий «Атлас по психологии» М.В. Гамезо и И.А. Домашенко определяют психологию как науку, которая ... «Поведение животных и человека», «Лекции по возрастной психологии», «Психология подростка», «Психология искусства» и др. Алексей Николаевич ...
  3. Шпаргалка по Психологии (11)

    Шпаргалка >> Психология
    ... обсуждается практически в каждом введении в психологию и в каждом учебнике по психологии развития, обычно в контексте обусловливания ... Ури Бронфенбреннер (глава 2) охарактеризовал исследования по психологии развития, проводимые в Америке, как «науку ...
  4. Шпаргалка по Психологии (14)

    Шпаргалка >> Психология
    ... науки. Предмет психологии. Предмет психологии не внутренний мир человека сам по себе, а отражение ... . Аристотель.Атомистическое. «Трактат о душе»-1 книга по психологии. Древнегреческий ученый, предложил систематическое учение ...
  5. Шпаргалка по Психологии (3)

    Шпаргалка >> Психология
    ... отчета. 2. Отрасли психологии Современная психология представляет собой широко развернутую ... изучается другими отраслями психологии: детская психология изучает развитие сознания, ... Поведенческая психология попыталась установить между ними тожество, по существу ...

Хочу больше похожих работ...