Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Военная кафедра->Реферат
Как известно для победы над врагом только мужества, смелости, отваги недостаточно. Да, афоризм великого русского полководца Александра Суворова «Смело...полностью>>
Военная кафедра->Реферат
Вплоть до окончания вьетнамской войны в середине 70-х гг. ХХ в. Сухопутные войска Соединённых Штатов Америки фактически не имели общевидовой концепции...полностью>>
Военная кафедра->Лекция
Действия подразделений и частей при выполнении поставленных задач всегда связаны с природной средой. Местность является одним из постоянно действующих...полностью>>
Военная кафедра->Реферат
Одним из узнаваемых символов города Перми является так называемая «Пермская Царь-пушка» - 20-дюймовое (или, как сейчас принято, 508-мм) орудие, изгото...полностью>>

Главная > Реферат >Военная кафедра

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Структура та задачі цивільного захисту населення України. Організація цивільного захисту на об’єктах господарської діяльності. Характеристика осередків ураження і вражаючих факторів.

1. Основні кроки становлення цивільного захисту у країнах світу та в Україні.

Проблема захисту населення в місцях ведення бойових дій була завжди і вирішувалась, як правило, самим населенням. На початку 20-го століття з появи військової зброї великої потужності, зброї масового ураження (хімічної), військових літаків, з поширенням бойових дій на великих просторах під час війн, з нанесенням цілеспрямованих повітряних ударів по об’єктах економіки, інших стратегічних об’єктах в глибокому тилу привело до розуміння необхідності створення спеціальних сил для фізичного захисту людей, здійснення підготовки об’єктів господарювання до сталого функціонування під час війни.

У Радянському Союзі на території України система сил такого призначення була створена у 1932 році (стаціонарні та мобільні системи протиповітряної оборони (ППО)). На систему ППО-ЦО покладались наступні завдання: створення і утримання мобілізаційних резервів, недоторканих запасів, створення і обладнання бомбосховищ, оповіщення населення, підготовка об’єктів господарської діяльності до сталого функціонування під час війни та в надзвичайних ситуаціях мирного часу, боротьби з десантами супротивника, гасіння пожеж знешкодження вибухонебезпечних предметів, надання допомоги (у тому числі медичної) потерпілим та інш.

Друга світова війна (1939-1945р.р.) бойові дії якої розгорнулися на трьох континентах – Європі, Азії й Африці, втягнула в стан війни 61 країну з загальною кількістю населення 1млрд. 700млн. людей, тобто 75% населення Землі на той час. Підсумки Другої світової війни змусили світове співтовариство замислитись над своїм майбутнім і тим, наскільки воно можливе взагалі. 24.10.1945р. була заснована Організація Об’єднаних Націй (ООН). 10.12.1949р. ООН прийняла Загальну Декларацію прав людини (Хартію прав людини), яка зобов’язала держави, що підписали її, гарантувати «кожній людині право на життя (ст.3)», а також «право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі сприятливі умови праці (ст.23)».

В умовах сучасних воєн ООН у Женевських Конвенціях від 12 серпня 1949 року зобов’язала держави, що ведуть війну, дотримуватись норм гуманізму і порядку їх реалізації.

  • перша Женевська Конвенція «З поліпшення становища поранених і хворих у діючих арміях»;

  • друга Женевська Конвенція «З поліпшення становища поранених, хворих і осіб зі складу збройних сил, що зазнали аварії корабля»;

  • третя Женевська Конвенція «З поводження із військовополоненими»;

  • четверта Женевська Конвенція «Із захисту цивільного населення під час війни».

8 червня 1977 року за ініціативи Міжнародного Комітету Червоного Хреста у Женеві представниками 102 країн на дипломатичній конференції були прийняті два додаткових Протоколи до Женевських Конвенцій 1949 року, що розширили діапазон захисту осіб, які постраждали від збройних конфліктів.

За основу у Женевських Конвенціях береться принцип поваги до людської особистості та людської гідності. Конвенціями висуваються вимоги: осіб, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях, а також осіб, недієздатних внаслідок хвороби, поранення, взяття у полон, - потрібно поважати, надавати захист від наслідків війни, а також усім, хто потребує, надавати потрібну допомогу чи догляд.

Через Додаткові Протоколи цей захист поширюється на кожну особу, що постраждала через збройних конфлікт. Сторони, які беруть участь у конфлікті, зобов’язані утримуватись від нападу на цивільне населення та цивільні об’єкти, а також вести воєнні операції відносно до загальновизнаних правил та законів гуманності.

У 1961 році на всій території Радянського Союзу систему СППО-ЦО було реорганізовано в систему цивільної оборони.

Цивільна оборона – це система загальнодержавних оборонних заходів, що здійснюються в мирний і воєнний час для захисту населення і народного господарства від зброї масового ураження і інших засобів нападу супротивника, а також для проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт в осередках ураження.

У 1971 році Указом Президії Верховної Ради Радянського Союзу відповідальними за стан цивільної оборони на відповідній території призначались виконавчі комітети Радянської влади, до Ради Міністрів союзних республік включно, а їх голови – начальниками цивільної оборони відповідної території.

Науково-технічний прогрес підвищив ризик виникнення аварій і катастроф техногенного характеру, все частіше виникали надзвичайні ситуації природного характеру, і силам цивільної оборони все частіше доводилось ліквідовувати їх наслідки, що не співпадало з основним призначенням системи цивільної оборони.

Чорнобильська катастрофа, інші тяжкі надзвичайні ситуації об’єктивно довели необхідність докорінних змін у призначенні цивільної оборони, формах її функціонування, забезпечення, фінансування та інших сферах. Тому у Радянському Союзі, а з набуттям Україною незалежності - в Україні, було розпочато розробку нової концепції цивільної оборони і її законодавче оформлення як державної системи органів управління та сил для організації і здійснення заходів щодо захисту населення від впливу надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

3 лютого 1993 року було прийнято закон України «Про цивільну оборону України». Нині він діє із змінами, внесеними у 1999 році. Згідно з цим законом в структуру цивільної оборони увійшов Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, нині діюче положення про яке затверджено Указом Президента України від 5 березня 2004 року.

Реформування цивільної оборони проходило і далі. В сфері цивільного захисту Верховною Радою України прийнято наступні закони України:

  • «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», 1991р.

  • «Про пожежну безпеку», 1993р. із змінами у 2011р.

  • «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», 1994р.

  • «Про аварійно-рятувальні служби», 1999р.

  • «Про правовий режим надзвичайного стану», 2000р.

  • «Про правовий режим воєнного стану», 2000р.

  • «Про захист населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», 2000р.

  • «Про об’єкти підвищеної небезпеки», 2001р.

  • «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», 2004р. із змінами у 2005р.

  • «Про правові засади цивільного захисту», 2004р.

2. Загальні положення цивільного захисту.

Цивільний захист – система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності. Добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров’ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і особливий період.

Цивільний захист здійснюється з метою:

  • реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період;

  • подолання наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі наслідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Цивільний захист здійснюється на принципах:

  • гарантування державою громадянам конституційного права на захист життя, здоров’я та їх майна, а юридичним особам – право на безпечне функціонування;

  • добровільності при залучення людей до здійснення заходів у сфері цивільного захисту, пов’язаних з ризиком для життя і здоров’я;

  • комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;

  • створення системи раціональної превентивної безпеки з метою максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і мінімізації їх наслідків;

  • територіальності та функціональності єдиної системи цивільного захисту;

  • мінімізації заподіяння шкоди довкіллю;

  • гласності, вільного доступу населення до інформації у сфері цивільного захисту відповідно до законодавства.

Основними завданнями цивільного захисту є:

  • збирання, аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації;

  • прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій;

  • здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;

  • розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері цивільного захисту;

  • розроблення і здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного захисту;

  • створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям;

  • розроблення і виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям;

  • оперативне оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне достовірне інформування про обстановку, яка складається, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків;

  • організація захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим;

  • проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

  • забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільного захисту до запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків;

  • надання з використанням засобів цивільного захисту оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуації;

  • навчання населення способам захисту в разі виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій та організація тренувань;

  • міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту.

З метою ефективної реалізації завдань цивільного захисту, зменшення матеріальних втрат та недопущення шкоди об’єктам, матеріальних і культурним цінностям та довкіллю в разі виникнення надзвичайних ситуацій центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підпорядковані їм сили і засоби, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, добровільні рятувальні формування здійснюють наступні заходи у сфері цивільного захисту:

  • оповіщення та інформування;

  • спостереження і лабораторний контроль;

  • укриття у захисних спорудах;

  • евакуацію;

  • інженерний захист;

  • медичний захист;

  • психологічний захист;

  • біологічний захист;

  • екологічний захист;

  • радіаційний та хімічний захист.



Похожие страницы:

  1. Конспект лекцій. Безпека життєдіяльності

    Конспект >> Безопасность жизнедеятельности
    ... організації наукового знання у області безпеки діяльност ... на забезпечення життєдіяльності. ... та ... цивільної оборони України № 182/200 20 червня 1995 року. Безпека життєдіяльност ... захисту населення і персоналу об'єктів від можливих наслідків НС. Завдання дисципліни ...
  2. Організаційно-правове регулювання інвестиційної діяльності (на прикладі Вінніцької області)

    Дипломная работа >> Финансовые науки
    ... іки України є активізація інвестиційної діяльності та формування її нового організаційно-правового ... сних показників господарської діяльності на мікро - і макрорівнях. Активізація інвестиці ... системи соціального захисту населення, яка об'єктивно не спроможна ...
  3. Моделі і механізми впровадження маркетингу в діяльність органів місцевого самоврядування

    Научная работа >> Маркетинг
    ... і спільного просування території та надання послуг на місцевому рівні. В Україні використання маркетингової концепції в діяльності орган ... ізація Благоустрою та утримання території Утримання комунальних об’єктів Система регулювання зайнятості населення; Спец ...
  4. Технологія і організація вантажних перевезень фанери з м. Рівне в Італію рухомим складом ТзОВ "Камаз-Транс-Сервіс"

    Дипломная работа >> Транспорт
    ... -експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт" ... Організація перевезень вантажів На території України функціонують безліч автотранспортних підприємств державної та ...
  5. Джерела формування доходів місцевого бюджету на прикладі місцевого бюджету м Дніпропетровська

    Дипломная работа >> Финансы
    ... Сил України), правоохоронних органів і Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення ...

Хочу больше похожих работ...