Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Астрономия->Реферат
Термін походить від грецьких слів «pais» («paidos») — дитя і «ago» — веду, виховую, тобто «дітоводіння», «дітоводство». У Давньому Вавилоні, Єгипті, С...полностью>>
Астрономия->Реферат
“Зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності......полностью>>
Астрономия->Реферат
Українська мова сьогодні — не лише засіб спілкування одного з численних слов'янських народів. Через неї відбувається важливий процес самоідентифікації...полностью>>
Астрономия->Реферат
Система навчання у вищій школі - багатогранний процес, який скла­дається з цілого ряду взаємопов’язаних елементів. Серед них важливе місце посідає кон...полностью>>

Главная > Реферат >Астрономия

Сохрани ссылку на реферат в одной из сетей:

Глава 1.

НАЙДАВНІШІ

ЧАСИ

Перші поселенці

Грецькі колонії на Україні

Україна — значить «земля, що лежить скраю». Це влучна назва для країни, роз-

ташованої на південно-східному пограниччі Європи, на порозі Азії, по окраїнах Се-

редземноморського світу, з обох боків колись важливого кордону між лісом, де

ховалися від небезпеки, і відкритим степом. Іншою суттєвою рисою географії

краю є відсутність природних бар'єрів. За винятком Карпатських гір на заході

й невеликого Кримського кряжу на півдні 95 % території України — це рівнина,

котра поступово спадає з покритих лісом Галицького, Волинського та Подільсько-

го плато до горбистих місцин по обидва боки Дніпра й переходить в неосяжний

відкритий Причорноморський степ. Неозорі рівнини настільки переважають в укра-

їнському краєвиді, що один географ писав на початку нашого століття: «Дев'ять

десятих українців звичайно ніколи не бачили гір і навіть не знають, які вони на

вигляд». Тут на розлогих степах — знамениті, надзвичайно родючі українські

чорноземи, які займають мало не дві третини території краю. Проте на півночі та

північному сході чорноземів немає — тут переважають менш родючі грунти й ліси

(на останні припадає лише одна сьома всієї площі). Україна багата на корисні копа-

лини, зокрема вугілля та залізну руду, що залягають на південному сході. Природа

тут узагалі благодатна. Можна навіть сказати, що за природними ресурсами це

найбагатша країна Європи.

З півночі до Чорного моря течуть три великі ріки, що разом із притоками за-

безпечують Україну достатньою кількістю -води: це могутній Дніпро довжиною

2285 км, який ділить країну навпіл. Південний Буг та Дністер. Клімат хоч і допускає

' різкі перепади температур, але загалом помірний. У своїх сучасних межах Україна

займає понад 600 тис. кв. км і простягається на 1300 км із заходу на схід і 900 км

із півночі на південь. За територією це друга після Росії країна Європи, а за чисель-

ністю населення (близько 52 млн) вона наближається до Франції.

Наука й техніка значно зменшили залежність сучасних людей від природи.

Тому вони часто забувають про те, який величезний вплив справляло на їхніх пред-

ків фізичне оточення. Нерозуміння цього чинника на Україні подвійно дивує, оскіль-

ки в самій назві країни підкреслюється її положення. Велика частина української

історії пояснюється саме цим. Розташована на основних шляхах між Європою та

Азією, Україна часто ставала об'єктом впливів різних, часом протилежних культур.

Через Причорномор' я вона зазнавала благотворних впливів грецької цивілізації —

як античної, так і візантійської. Зате, знаходячись на західному кінці великого

Євразійського степу, Україна часто ставала жертвою нападів войовничих кочовиків,

і запекла боротьба з ними вичерпувала людські та матеріальні ресурси. Пізніше тут

з'явилися оборонці її кордонів — козаки, котрі стали центральними постатями

української історії та культури.

Неосяжні смуги чорноземів, що за площею та родючістю — серед найзначні-

ших в усьому світі, також лишили відбиток на населенні краю. Власне, саме на те-

риторії України розвинулися найбільш ранні землеробські цивілізації Європи. І до

зовсім недавнього часу землеробство було символом українського способу життя.

Вплив родючих грунтів України на її жителів особливо вражає у порівнянні з від-

битком, що його наклали на селян сусідньої Росії її убогі землі. На російській Пів-

ночі неродючі піщані грунти, суворий клімат і короткий вегетативний період —

принаймні на місяць коротший, ніж на Україні,— все це змушувало російських се-

лян об'єднувати ресурси для спільної обробки землі. Зате на Україні куди більшого

поширення набуло одноосібне господарство. Ці розходження зумовили появу сут-

тєвих відмінностей у ментальності, культурі та суспільно-економічній організації

двох споріднених народів. І вони ще більше поглиблювалися в умовах низької

врожайності, що з часом змушувало російських селян шукати кращого життя в міс-

тах. Водночас українські селяни лишалися в своїх ідилічних і разом із тим архаїч-

них селах.

Якщо природа виявлялася лагідною до України, то цього не скажеш про її істо-

рію. З давніх-давен аж до новітніх часів через свої природні багатства й незахище-

ність Україна — можливо, більше, ніж будь-яка інша країна Європи — зазнавала

спустошливих нападів і завоювань. У результаті тема чужоземного поневолення

й боротьби з ним стала домінуючою в її історії. Розгортаючись на неозорій, від-

критій і щедро прикрашеній сцені, ця історична епопея була довгою, барвистою,

сповненою бурхливих подій.

Перші поселенці

Найперші сліди людських поселень на Україні сягають за 150 тис. років. Манд-

руючи до берегів Чорного моря через Кавказ і, ймовірно, Балкани, перші поселен-

ці все ще зберігали ознаки примітивного походження. Вони мали незначного об'є-

му мозок, низький лоб, масивні щелепи та великі зуби. Зате ходили випроставшись,

а їхні надзвичайно вправні руки вже цілком сформувалися. Близько 40 тис. ро-

ків до н. е. в середині останнього льодовикового періоду з'явився кроманьйонець

(або гомо сапієнс) — особина, від якої походить сучасна людина. Вона була порів-

няно високою на зріст, прямоходячою, із значно розвинутими розумовими можливо-

стями. Пристосовуючись до холодного суворого клімату, до труднощів у добуванні

поживи, ці люди, що жили з мисливства та збирання плодів, винайшли небачене

розмаїття технічних нововведень, таких як зброя і знаряддя з кременю, риболовні

гачки, гарпуни, житла із шкур та кісток.

Близько 10 тис. років до н. е., коли відступив останній льодовик, лишивши після

себе характерний для сучасної України ландшафт, людина стала мінятися дедалі

швидше. Так, у період неоліту, який тривав на Україні з 6 до 2 тис. років до н. е.,

людство зазнало глибших змін, ніж за попередні 2—3 млн років. Хоч цей період

зветься неолітом, тобто новим кам'яним віком, він мав мало спільного з каменем.

«Революційне» значення неолітичної цивілізації полягає насамперед у тому, що

люди знайшли докорінно нові способи добування поживи. Замість збирання пло-

дів і полювання вони нарешті самі навчилися продукувати поживу.

Вважають, що землеробство вперше виникло на Україні у межиріччі Бугу та

Дністра, коли на рубежі V і IV тисячоліть до н. е. розвинулися перші у Східній

Європі землеробські общини. Замість блукати у пошуках здобичі, люди осідали на

своїх полях. Так з'являлися поселення. Землеробство, на відміну від полювання

та збирання плодів, вимагало порівняно більшої робочої сили, сприяючи тим са-

мим зростанню населення. Водночас поступово виникали примітивні форми су-

спільно-політичної організації.

Найбільш відомі ранні землеробські племена на території сучасної України

пов'язують з так званою трипільською культурою, що розвинулася у долинах Дні-

стра, Бугу і Пруту, сягнувши згодом Дніпра. У період свого розквіту між 3500 та

2700 рр. до н. е. трипільці жили великими селами по 600—700 чоловік. Вони, як

правило, мешкали у довгих та вузьких спільних оселях, де кожна сім'я займала

власну, розгороджену на кімнати, частину житла з окремою глинобитною піччю.

Родовід вони вели по лінії батька. Орнамент на череп'яному посуді, що являв со-

бою поєднання характерних плавних візерунків жовтого, чорного й білого кольору,

свідчить про магічні ритуали та віру в надприродні сили, що панували в культурі

трипільців.

Проте ця культура мала й свій практичний бік. Перший на Україні механічний

пристрій — свердло для пророблювання отворів у камені та дереві — з'явився

у людей трипільської культури. Велике значення мало впровадження дерев'яного

плуга, завдяки чому землеробство стало більш надійним, ніж мисливство, способом

добування поживи. Ще одним нововведенням, ймовірно, запозиченим із Азії,

було застосування першого металу — міді.

Сьогодні мало що відомо про занепад трипільської культури. Як припускають

археологи, зростання населення штовхало трипільські племена до переходу на но-

ві негостинні землі. Деякі з них просувалися вглиб степів, а ті, що жили в долині

Дніпра, йшли на північ, у непрохідні ліси Полісся й далі. На 2000 р. до н. е. три-

пільська культура як виразне ціле перестала існувати. Частину трипільців підкорили

й асимілювали войовничі степові племена, решта знайшла захист у північних лісах.

Кочовики. Простягнувшись майже на 6 тис. км від Манчжурії аж до Угорщини,

Євразійські степи утворюють найбільшу рівнину на Землі. І хоч у кількох місцях

її перетинають гори Тянь-Шаню, Уралу і Карпат, завдяки численним перевалам

цю рівнину порівняно легко перейти з кінця в кінець. На заході, в одній із найбільш

благодатних і родючих її частин, лежить Україна. Ця географічна обставина віді-

грала надзвичайно велику роль в її історії, та нерідко ця рівнина ставала центром

життя кочових племен Євразії.

Скотарство, що спиралося на вигодівлю стад одомашнених тварин, остаточно

сформувалося в степах близько 3000 р. до н. е. Протягом майже двох тисячоліть

майбутні кочовики вели напівосіле життя, займаючись, поряд із випасом своїх

стад у Євразійському степу, й землеробством. Десь близько 1000 р. до н. е. скотарі

перетворилися на справжніх кочовиків і стали мандрувати степами в постійних

пошуках пасовиськ. Переходячи з місця на місце, вони набували нових особливих

якостей, найважливішою з яких була войовничість. Щоб обороняти стада й захоп-

лювати нові пасовиська, життєво необхідним було вміння воювати. Часті сутички

з ворогом, потреба організувати маси людей для подолання величезних відстаней

сприяли появі племінної знаті.

Скотарі з'явилися порівняно рано в українських степах. Близько 3000 р. до н. е.

лівий берег Дніпра зайняли племена ямної культури, пригнавши з собою зі сходу

табуни коней, на яких вони ще не навчилися їздити. За ними протягом багатьох

наступних століть переміщувалися інші скотарські племена. Безперервні мігра-

ції — ця типова особливість ранньої історії України,— ймовірно, відбувалися че-

рез перенаселеність степів на північ від Каспію. Сильніші племена витісняли слаб-

ші з їхніх пасовиськ, а ці останні відступали на периферію Євразійського степу.

Так хвилями одне за одним котилися на захід скотарські племена.

Кіммерійці. Лише десь між 1500 і 1000 рр. до н. е. людина опанувала просту,

на перший погляд, техніку їзди верхи. Кіммерійці — перші кочові вершники, що з'я-

вилися в Україні, є також і першими її жителями, назва яких дійшла до нас. Не

хто інший, як Гомер, оповідаючи у своїй «Одіссеї» про північне узбережжя Чорного

моря, називає його «землею кіммерійців». Це, напевно, і є найдавніша писемна

згадка про Україну. Але нічого, крім назви людей, що населяли землі, які в ті часи

вважалися похмурим краєм світу, Гомер не говорить про кіммерійців. Багато вче-

них тримаються думки, що кіммерійці вийшли із своїх прабатьківських земель у ниж-

ньому Поволжі, перекочували низовинами Північного Кавказу й десь близько

1500 р. до н. е. з'явилися на Україні. Проте інші відкидають гіпотезу про міграцію

й стверджують, що кіммерійці були корінним населенням України. Так чи інак-

ше, кіммерійці населяли межиріччя Дону й Дністра аж до 7 ст. до н. е. Трохи зго-



Скачать работу

Похожие работы:

  1. Історія України від найдавніших часів до сьогодні. Конспект лекцій

    Конспект >> История
    ... ’якевич І.П. Історія України. – Львів: Світ, 1990. Субтельний О. Україна Історія. – К: Либідь, 1993. Історія України / За ред. В.А.Смол ...
  2. Історія України. Опорний конспект лекцій

    Конспект >> История
    ... тична історія України / За ред. В.І.Танцюри. – К., 2002. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2-х томах. – К., 1992. Рибалка І.К. Історія України. – ... Светлична В.В. Історія України: Навч. посібник. – К., 2002. Субтельний О. Україна: історія. – К., 1991 ...
  3. Історія україни Опорний конспект. Методична розробка

    Конспект >> История
    ... рух України за перебудову». Рух боровся за вихід України з СРСР, відновлення украї ... Історія України. – К., 1992. Полянська-Василенко Н. Історія України.: У 2 т. – К., 1995. Світлична В.В. Історія України. – К.: Львів, 2002. Субтельний О. Україна. Історія. ...
  4. Україна в роки Другої світової ві ... , соціально-економічний розвиток України від другої половини 40-х до початку ...

    Лекция >> История
    ... інкорпорування, назване „воз'єднанням” (А.Жуковський, О.Субтельний) „возз'єднання, що носило характер ... частиною історії Росії; з'явилося поняття «возз'єднання України з Росією». У лютому 1954 р. за рішенням ...
  5. Етнополітичний контекст української історії

    Книга >> История
    ... у Болгарії силами українського посольства видано болгарською мовою “Історію України” О.Субтельного, виходить суспільно ... ів. – К., 1991. Єнциклопедія Українознавства. Мюнхен – Нью-Йорк, 1949. Історія України За ред. проф. Б.П. Ковальського ...

Хочу больше похожих работ...