Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Психология->Контрольная работа
Для развития человека важен каждый возраст И все же подростковый возраст занимает особое место в психологии Это самый трудный и сложный из всех детски...полностью>>
Психология->Курсовая работа
Каждый человек испытывал его, все говорят о нем, но почти никто не берет на себя труд выяснить, что же такое стресс, стресс-угроза, беда, напасть Служ...полностью>>
Психология->Курсовая работа
Забота о психическом и физическом здоровье детей является одной из граж­данских обязанностей взрослых Гарантом обеспечения здоровья детей выступает об...полностью>>
Психология->Реферат
Изучение памяти началось много веков назад, когда человек стал, хотя и смутно, догадываться о том, что он способен запоминать и хранить информацию При...полностью>>

Главная > Курсовая работа >Психология

Сохрани ссылку в одной из сетей:

Зміст

Вступ

Розділ 1. Сутність структура і функції родини

1.1 Поняття родини і шлюбу, їхні історичні типи

1.2 Функції родини

Розділ 2. Девіантна поведінка як прояв дисфункцій родини

2.1 Девіантна поведінка як соціальний феномен

2.2 Родина, як середовище прояву основних форм девіантної поведінки

Розділ 3. Конфлікти в сім’ї, як фактор стимуляції девіантної поведінки

3.1 Конфлікти в сім’ї: основні характеристики і причини

3.2 Профілактика і вирішення конфліктів, як засіб оптимізації сімейних відносин

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність данної теми обумовлена тим, що девіація в різних формах є дуже поширеним явищем. Тенденція до відхилення від загальноприйнятих правил поведінки має давню історію, вона з'явилася одночасно з зародженням людства. Уже тоді суспільство ставило на її шляху якісь перешкоди, що утримували людей від учинків, що суперечать уявленням людей про правила поведінки. На мій погляд, вивчення причин виникнення конфліктів у родині є необхідним і дуже важливим. І в даній роботі ми вивчаємо природу конфліктів у молодій родині в період первинної адаптації.

Динамізм соціальних процесів у період трансформації, кризова ситуація в багатьох сферах громадського життя, аномічний стан українського суспільства, неминуче приводять до збільшення девіацій, що проявляються в поведінкових формах, що відхиляються від норм. Поряд з ростом позитивних девіацій (політична активність населення, економічна заповзятливість, наукова і художня творчість) підсилюються девіації негативні - насильницька і корислива злочинність, алкоголізація і наркотизація населення, підліткова делінквентність, аморальність. Значну роль у регулюванні цих питань відіграє сім’я.

Об'єктом даного дослідження є сучасна сім’я.

Предметом дослідження - особливості впливу сучасної сім’ї на девіантну поведінку молоді.

Мета - розкрити специфіку особливостей впливу сучасної сім’ї на девіантну поведінку молоді.

Досягнення мети припускатиме рішення наступних задач:

  • розглянути теоретико - методологічних основ аналізу сім’ї;

  • описати систему функцій, які виконує сім’я, особливостей їх реалізації в сучасних умовах;

  • проаналізувати та розкрити основні форми девіантної поведінки;

  • розглянути конфлікти в сімейних відносинах та їх вплив на виникнення девіацій в сім’ї.

Багато соціологів говорять, що інститут шлюбу в західних країнах за останні 40 років сильно ослабшав. Як аргументи вони називають легкість і частоту розводів, вступ у шлюб у більш пізньому віці, збільшення числа людей, що ніколи не складалися в шлюбі, ріст кількості незареєстрованних шлюбів, приступність контрацептивів, розглядаючи ці фактори як сили, що підточують основи родини і зводять на немає її головну функцію - продовження роду. Якщо така тенденція збережеться, застерігають соціологи і демографи, то індустріальні суспільства висохнуть, оскільки не зможуть відтворювати самі себе.

Багато українців теж виражають стурбованість із приводу того, у яких напрямках розвивається сімейне життя в останні десятиліття. Вони вважають, що інститут родини переживає кризу, і приводять багато ознак, толкуємі як симптоми упадку і дезінтеграції: кількість розводів катастрофічно зріс; рівень народжуваності знизилася; збільшилося число матерів, що не складаються в шлюбі; виросла кількість неповних родин; матері, що мають маленьких дітей, істотно поповнюють трудову армію країни.

Без сумніву, значення шлюбу змінилося, а разом з ним змінився й інститут родини, але правомірно припустити, що родина буде продовжувати адаптуватися до існуючих умов зовсім непередбаченим образом, а дослідження родини і її трансформацій в умовах сучасного суспільства будуть продовжуватися і поглиблюватися.

Сімейна політика всіх цивілізованих держав своєю пріоритетною задачею вважає зміцнення інституту родини. Однак у сучасних системах виховання й утворення більшості країн практично відсутня спеціальна підготовка до шлюбу і виконання подружніх обов'язків. Молоді люди одружуються, знаходячись у владі сентиментальних, романтичних представлень, не знаючи правил і закономірностей подружнього життя. Багато хто з них потім досить швидко розходяться.

Більшість молодих людей одружуються після декількох місяців знайомства. І схема таких шлюбів проста. Начебто б любили. Тому й одружилися. Незабаром розлюбили. Тому і розлучилися.

Сама по собі тема "природа конфліктів у родині" не одержала належної розробки як у вітчизняній педагогіці і психології, так і в закордонній (у даний час публікації на цю тему в нас одиничні і являють собою, головним чином, огляд закордонних досліджень).

Звичайно, існують спроби в педагогіці, соціології, психології і сексології проникнути в інтимний світ людей. Створюється необхідна література про родину і шлюб. Виникають різні центри молодої родини, клуби знайомств, консультації й ін. Але сьогодні цього недостатньо.

Людям необхідно знати не тільки етику і психологію, але і педагогіку подружнього життя, уміти побачити різницю між закоханістю, любов'ю і пристрастю; розібратися у своєму почутті, врахувати особливості психології чоловіка і жінки, щоб не помилятися або, принаймні, менше помилятися і страждати, щоб уміти витягати корисне з допущених помилок, виправляти них.

У попередженні і подоланні сімейних конфліктів дуже багато чого залежить від мистецтва спілкування в родині, основу якого складає прагнення згладити назріваючий сімейний конфлікт, а не розпалювати його; уміння сприймати дружину або чоловіка такими, які вони є, бачити в них насамперед позитивне, не випинати їх недоліки, перебільшуючи їх значення; прагнення бачити джерело свого роздратованого стану насамперед у собі самому, а не в чоловіку. Дуже важливо не дозволити собі опуститися до вживання образливих виражень стосовно близького до тебе людини.

Розділ 1. Сутність структура і функції родини

1.1 Поняття родини і шлюбу, їхні історичні типи

Один з найбільш важливих розділів соціології - дослідження родини і шлюбу. Соціологія родини - це галузь соціології, що вивчає закономірності виникнення, функціонування і розвитку родини (сімейно-шлюбних відносин) як соціального феномена в конкретних культурних і соціально-економічних умовах, що сполучить у собі риси соціального інституту і малої соціальної групи.

При аналізі сім’ї важливо звернути увагу на визначення ключових понять споріднення, шлюбу і родини.

Родиною називається засноване на кревному спорідненні, шлюбі або усиновленні об'єднання людей, зв'язаних спільністю побуту і взаємною відповідальністю за виховання дітей.

Споріднення. Цей термін означає сукупність соціальних відносин, заснованих на деяких факторах. До них насамперед відносяться біологічні зв'язки, шлюб, норми і правила, що стосуються усиновлення, піклування і т.д.

Шлюб можна визначити як соціально визнаний і схвалений союз статей між двома дорослими індивідами. Коли двоє людей одружуються, вони стають родичами. Шлюб - це історично мінлива форма відносин між чоловіком і жінкою. Відомі шлюби моногамні і полігамні.

Моногамія - тип шлюбу, при якому чоловік і жінка складаються тільки в одному шлюбі [58, С. - 143].

Полігамія - коли чоловік і жінка можуть складатися одночасно в декількох шлюбах. Тут виділяють полігінію, при якій чоловік може бути одружений більш ніж на одній жінці, і поліандрію, при якій жінка може мати одночасно декількох чоловіків. У більшості суспільств, в яких є полігамія, віддається перевага полігінії. Джордж Мердок (1949) досліджував безліч суспільств і установив, що в 145 з них існувала полігінія; у 40 переважала моногамія і лише в 2-х - поліандрія. Інші суспільства не відповідали ні однієї з даних категорій. Оскільки в більшості суспільств співвідношення чоловіків і жінок приблизно 1: 1, полігінія не знаходить широкого поширення навіть у тих суспільствах, де вона вважається кращою. У противному випадку число неодружених чоловіків значно перевищувало б чисельність чоловіків, що мають декількох дружин. Фактично більшість чоловіків у полігінічному суспільстві мали одну дружину. Право мати кілька дружин звичайно давалося людині з вищого класу.

Основою сучасного шлюбу стають не економічні або статусні, а емоційні сторони міжособистісних відносин.

Виділяють два головних типи родини - розширену (або багатовікову), вона ж називається традиційної (класичної), і сучасну нуклеарну (двохвікову) родину.

Родина називається нуклеарною, тому що демографічним ядром родини, що відповідає за відтворення нових поколінь, є батьки і їхні діти. Вони складають біологічний, соціальний і економічний центр будь-якої родини. Всі інші родичі відносяться до периферії родини. Якщо усі вони живуть разом, то родина називається розширеної. Вона розширюється за рахунок 3-4 поколінь прямих родичів. Нуклеарна родина може бути повної і неповної. Повною родиною називається така родина, у якій є дві дружини, неповної - родина, у якій немає одного з чоловіка і жінки. Слід зазначити, що нуклеарна родина можлива в тих суспільствах, де дорослі діти мають возможность після шлюбу жити окремо від батьківської родини.

Розрізняють також батьківську родину, або родину походження, і прокреаційну, або новостворену (вона створюється дорослими дітьми).

По числу дітей розрізняють бездітну, однодітну і багатодітну родини. За критерієм панування в родині чоловіка або дружини виділяють патріархальну і матріархальну родини, а за критерієм лідерства - патернальну (глава родини чоловік), матеріальну (глава родини жінка) і еквалітарну (обоє дружина в однаковій мірі вважаються главою родини).

Також сучасні родини розрізняються і по інших ознаках: по числу зайнятих членів родини, по числу дітей молодше 18 років, по типах житлових приміщень, розмірові житлової площі, по типі поселення, по національному складі і т.д.

У багатьох традиційних суспільствах переважали наступні форми партнерства. При екзогамному (міжродовим, міжплемінним) шлюбі табу поширювалося тільки на членів свого роду, і полове спілкування обмежувалося тільки з кревними родичами; представників же інших пологів і племен це не стосувалося. В інших культурах навпаки, шлюби полягали тільки між індивідами, що належали до тому самому роду. Ця форма шлюбу іменується ендогамією.

Що стосується правил вибору місця проживання, то в суспільствах існують різні правила. Неолокальне місце проживання означає, що молоді живуть окремо від своїх батьків. У суспільствах, де нормою є патрилокальне місце проживання, молодь іде зі своєї родини і живе в родині чоловіка або поблизу від будинку його батьків. У суспільствах, де нормою є матрилокальное місце проживання, молодята повинні жити з батьками нареченої або поблизу від них.

Неолокальне місце проживання, що вважалося нормою на Заході, рідко зустрічається в іншій частині світу. Лише в 17 з 250 суспільств, вивчених Мердоком, молодята переселялися на нове місце проживання. Патрилокальне місце проживання знайшло поширення в суспільствах, де існували полігінія, рабство і часте відбувалися війни; члени цих суспільств звичайно займалися полюванням і збором рослин. Матрилокальне місце проживання вважалося нормою, де жінки користувалися правом землеволодіння. Неолокальне місце проживання зв'язане з моногамією, тенденцією до індивідуалізму і рівному економічному становищу чоловіків і жінок.

девіантна поведінка молодь сімейний

У плані родоводу і спадкування майна, існує три типи систем визначення родовід і правил спадкування власності. Найбільш розповсюдженої є родовід по чоловічій лінії. Хоча дружина підтримує відносини зі своїми родичами і її дитиною успадковує її гени, діти стають членами родини чоловіка.

У деяких випадках, наприклад, серед жителів Тробіандських островів, споріднення визначається по жіночій лінії, тобто по родовідної жінки. Як прийнято на Тробіандських островах, молоді дружини живуть у селищі в чоловіка, але майно і щоденна допомога надходить по лінії дружини. Майно матері стає власністю дочки, і основну підтримку молодій родині робить брат дружини.

У нашому суспільстві знайшла поширення сімейна система, заснована на двосторонньому родоводі. Вона є загальноприйнятою в 40% світових культур. У таких системах при визначенні споріднення рівною мірою враховуються кревні родичі з боку батька і матері. Однак при такій системі можуть виникати і проблеми. Численні обов'язки стосовно багатьом родичам, наприклад, необхідність їх відвідувати, дарувати подарунки по урочистих випадках і позичати гроші можуть стати обтяжними.

Родина, у свою чергу, являє собою більш складну систему чим шлюб, оскільки вона, як правило, поєднує не тільки чоловіка і жінки, але і їхніх дітей, а також інших родичів і близьких. Крім того, родина виступає як соціально-економічний осередок суспільства, що представляє собою в такий спосіб дуже близьку “оригінальну” модель усього суспільства, у якому вона функціонує.

Родина це соціальна група, у якій відбуваються визначені процеси і яка здійснює конкретні функції, і історично розвивається. Створюючи теорію історичного розвитку родини, Ф. Енгельс використовував результати этнологічних досліджень американського вченого Льюїса Моргана (1818-1881), що довгий час жив у племені Сенека північноамериканських індіанців-ірокезів і результати своїх спостережень, зокрема над родинними і сімейними відносинами, виклав у книзі “Древнє суспільство”.

У своєму дослідженні сімейних і родинних відносин Морган виходив з гіпотези, що в початковий період історії людського суспільства існував повний проміскуїтет. Надалі, із забороною на половий зв'язок батьків і дітей, а також введенням інших заборон, виникли визначені форми сімейного життя. Виходячи з результатів численних досліджень, насамперед досліджень Моргана, більшість вчених і сьогодні дотримують точки зору, що родина у своєму розвитку пройшла через наступні фази: проміскуїтет, кровнородинна родина, пуналуальна родина, синдиасмічна родина і моногамна родина. Загальною характеристикою цього розвитку є звуження кола полових партнерів і зміцнення зв'язків, що поєднують членів родини.

Проміскуїтет характерний для нижчої ступіні дикості. Це така форма спільного життя, у якій сімейне життя було ідентично суспільної. На основі етнологічних даних і знань про низький рівень розвитку примітивної людини на нижчій ступіні дикості укладають, що існували необмежені полові відносини між усіма членами суспільства. Примітивній людині невідоме поняття споріднення в змісті його, людини, кровнородинного зв'язку з окремими членами групи; йому зрозуміло лише споріднення в змісті його приналежності і зв'язку з цілою групою.

Багато соціологів заперечували існування проміскуітету як попереднього етапу в розвитку сімейного життя; проте, можна з упевненістю сказати, що первісна людина могла існувати лише в деякій великій спільності і був з нею найтіснішим образом зв'язаний. Однак, відповідно до Моргану, досить незабаром відбувається обмеження полового спілкування, і починають виділятися окремі групи, між якими таке спілкування дозволене. Цей процес, безсумнівно, тривав досить довго і привів до виникнення особливої форми родини - кровнородинною.

Кровнородинна родина характеризується груповим шлюбом, полове спілкування в ній дозволене лише між тими, хто належить до одного покоління. Усі, хто належить до одного покоління, тобто брати і сестри, незалежно від ступеня їхнього споріднення утворять одну родину. Така родина є ендогамною спільністю, тому що включає людей, що належать одному поколінню або племені. У сучасному суспільстві цей тип родини не існує. Звуження кола полових партнерів у рамках родини подібного типу відбулося під впливом розвитку суспільства і привело до виникнення більш развитої форми родини - пуналуальною.

У пуналуальної родині з полового спілкування виключаються найближчі кревні родичі по жіночій лінії, а пізніше ця заборона поширюється і на інших, більш далеких родичів цього ж покоління. Цьому типові родини усе ще властивий груповий шлюб. Однак принцип ендогамії заміняється екзогамією, так що можна сказати, що це - шлюб між людьми, що належать до одного покоління, але до різних родів. Пуналуальна родина, таким чином, являє собою таку форму шлюбних відносин, коли шлюбними партнерами є група сестер з одного роду і група братів з іншого роду. У рамках такого типу сімейного життя усе більш частими виявляються стійкі і позитивні зв'язки між одним чоловіком і одною жінкою. Це - перший крок до появи парного шлюбу.

Перехідним історичним типом виступає синдасмічна родина, що з'являється на рубежі дикості і варварства; у ній один чоловік живе з одною жінкою; а полігамія, тобто багатошлюбність, або в даному випадку багатоженство, залишається виключним правом чоловіка. Шлюбні узи легко розриваються, і тоді діти залишаються з матір'ю. Регулюючи полові відносини визначеного чоловіка і визначеної жінки, синдасмічна родина робила відомим дійсного біологічного батька і створювала умови для створення моногамної родини, що виникає в часи розкладання родового ладу і появи приватної власності, прибавочного продукту і класів.

Моногамна родина відрізняється тісним зв'язком між чоловіком і жінкою, причому даний зв'язок може бути розірвана тільки з волі чоловіка. Безпосередньою причиною виникнення моногамної родини була поява приватної власності і прагнення її захистити, тобто забезпечити безперечність батьківства і права потомства на володіння сімейним майном. Сімейні відносини, що очолюють положення в яких належить чоловіку, одержали назва патріархату. Патріархальна родина була стійким і досить великим виробничим об'єднанням. В часи катастрофи рабовласництва вона продемонструвала свою устойчивість і в різних модифікаціях збереглася в багатьох народів і протягом наступної епохи, епохи феодалізму. Тільки під впливом капіталістичного способу виробництва патріархальна родина звалилася.

Відділення праці від родини, індустріалізація виробництва привели до утворення нуклеарної родини (від лат. “нуклус" - ядро). Така родина складається із самих необхідних для утворення родини членів - чоловіка і дружини. У неї може входити скільки завгодно дітей, але стало фактом зменшення їхньої кількості і навіть утворення бездітних нуклеарних родин (уперше назва “нуклеарна” застосував до родини американський соціолог Ж. Мердок).

Нуклеарна родина виявилася щонайкраще пристосованої до сучасного суспільства. Це обумовлено цілим поруч обставин.

По-перше, відділення праці від родини і включення членів родини в суспільне виробництво вимагає пересування людей з однієї місцевості в іншу, при цьому пересування не взагалі людей, а представників визначеному, необхідних даному виробництву професій. Це обмежує частоту зустрічей між родичами і послабляє зв'язку між ними, веде до дроблення родини.

По-друге, члени родини одержують можливість мати різні професії, займати різне положення, одержувати різна винагорода за працю, що породжує відповідні розходження в стилі життя, формах проведення дозвілля, способах досягнення різних цілей і задоволення потреб.

По-третє, розвиток сфери послуг, спеціалізованих служб, що забезпечують безпеку і захист громадян, системи соціального забезпечення (виплата пенсій і соціальних посібників) знижує необхідність у хворих і старих людей шукати опору в родині і відчувати потребу в близьких відносинах з великим числом родичів.

По-четверте, суспільне виробництво усе більш висуває на перший план особисті заслуги людини, у результаті чого від нього потрібне уміння і здатність самостійно виявляти свої здібності, не розраховуючи на допомогу родичів.

Нуклеарна родина може бути повної і неповної. Повною нуклеарною родиною називається така, у якій є чоловік, дружина і їхні діти. Неповна родина утвориться по різних причинах: у результаті смерті одного з чоловіка і жінки, розводу, народження позашлюбної дитини або усиновлення. Така форма родини є юридично правомірною.

Участь обох чоловіка і жінки у виробництві, їх відносно рівний внесок у загальне господарство і юридичну рівність членів родини з розвитком демократичних початків сприяє становленню в родині егалітарних відносин. Сучасна нуклеарна родина стає егалітарною (від лат. “егалитаре” - зрівняльний), тобто родиною з рівною часткою прав і відповідальності всіх її дорослих членів з досить незалежним положенням дітей.

Родина може класифікуватися по іншій підставі: у залежності від наявності або відсутності дітей у шлюбної пари. У цьому змісті виділяють ті родини, які орієнтовані на сімейне життя і родини, що роблять потомства. До першого типу відносяться ті, у кого вже народилася одна дитина; до другого - родини, у яких дорослі члени ”відкриті" виробництву нового покоління дітей.

Крім нуклеарної родини, виділяють також розширений тип родини. Розширена родина - родина, у якій шлюбна пара і діти живуть спільно або недалеко, продовжуючи контактувати один з одним. У цих родинах іноді два - три покоління живуть в одному місці або неподалік. Такі родини можуть включати бабусь і дідусів, братів і їхні дружини, сестер і їхніх чоловіків, тіткою, дядьком, племінників і т.д.

Виходячи з вищевикладеного, ми можемо укласти, що шлюб і родина - історично змінюються явища. Їхній суспільний зміст складає те, що властиво їм як різновидам суспільних інститутів і відносин, що знаходяться в складній взаємодії суспільних умов із природно-біологічної, інстинктивної природополової потреби людини.

Можна виділити наступні основні фактори макросередовища або загальні соціальні умови життєдіяльності, що у вирішальному ступені впливають на форми сімейно-шлюбних відносин і життєдіяльності родини. До цих факторів відносять наступні:

1. соціально-економічні умови і відносини, що обумовлені ступенем розвитку продуктивних сил і відбивають рівень матеріально-технічної бази її інфраструктури, визначеного етапу розвитку суспільства;

2. соціально-політичні умови і відносини, що обумовлені політичною системою або політичним ладом суспільства і відбивають діяльність його основних інститутів і організацій;

3. соціальні умови і відносини, обумовлені соціальною структурою суспільства, тобто поділом її на класи, шари, групи, а також по демографічній, етнічному, професійному і територіальній ознаці, що характеризується суспільним поділом праці і станом продуктивних сил суспільства на визначеному етапі його розвитку;

4. соціально-культурні (або духовно-моральні) умови і відносини, що відбивають систему діючих у суспільстві правових, морально-етнічних норм, цінностей і ідеалів, зразків діяльності і поводження, що носять нормативний характер для родини, а також способи збереження і передачі соціальної інформації і соціального знання і їхня приступність; приступність установ утворення, культури, мистецтва, спорту й інших духовних цінностей суспільства.

Необхідно також підкреслити, що загальні соціальні (об'єктивні) умови або фактори макросередовища роблять свій вплив на життєдіяльність родини, як правило, опосредовано (побічно) через її найближче соціальне оточення або фактори макросередовища. До них відносять такі компоненти: ступінь урбанізації середовища безпосереднього поселення родини (тобто тип населеного пункту: місто, село; кількість жителів і т.д.); характеристика можливої зайнятості населення (тобто тип підприємств, рівень кваліфікації, утворення і т.д.); демографічна структура, етнічні характеристики; кількісні і якісні показники розвитку інфраструктури серед розміщення родини (тобто наявність сфери обслуговування, дитячих лікувальних, культурно-спортивних установ і т.д.). Крім того, до факторів мікросередовища обітання родини часто відносяться і соціально-психологічні умови і відносини, що впливають на її життєдіяльність і характеризують стан суспільної свідомості людей, їхнє відношення до світу і своєму безпосередньому оточенню. Ці умови носять яскраво виражений суб'єктивний характер. До них насамперед відносять соціальні установки, інтереси і ціннісні орієнтації в сфері шлюбних відносин, що, як би вплітаючи в загальну тканину суспільної свідомості, у рамках дослідження родини, здобувають статус самостійних об'єктів дослідження і практично не розглядаються в контексті умов.

1.2 Функції родини

Життя родини характеризується матеріальними і духовними процесами. Через родину змінюються покоління людей, у ній людина народжується, через неї продовжується рід. Родина, її форми і функції прямо залежать від суспільних відносин у цілому, а також від рівня культурного розвитку суспільства. Природно, чим вище культура суспільства, тим вище культура родини.

Внутрісімейні відносини можуть бути, як і персональні (відносини між матір'ю і сином), так і групові (між батьками і дітьми або між подружніми парами у великих родинах).

Сутність родини відбиває в її функціях, у структурі й у рольовому поводженні її членів.

Найважливішими функціями родини є:



Похожие страницы:

  1. Девіантна поведінка молоді

    Курсовая работа >> Психология
    ... поведінки молоді Розділ 3. Профілактика проявів девіантної поведінки і вплив виховання на ... сформулювати наступним чином: Особливості девіантної поведінки у підлі ... точно прогнозувати поведінку, дати ... 122] В сучасних умовах відхилення поведінки молоді пояснюється ...
  2. Психологічний аналіз причин та шляхів корекції девіантної поведінки особи

    Курсовая работа >> Психология
    ... до девіантної поведінки: певні особливості особистості - вплив оточуючого ... підлітків, старшокласників, молоді, давала б змогу вихованцям ... на події, що відбуваються, і контролювати свою поведінку. Аналіз сучасної теорії й практики корекції девіантної повед ...
  3. Девіантна поведінка (3)

    Учебное пособие >> Психология
    ... особливостей), духовністю и совістю (на особистісному рівні). Отже, девіантну поведінку ... поведінки). Можливі і зворотні впливи дитини з девіантної поведінкою на батьків на ... н. е., територія сучасного Іраку) відкрили ... але переважають у молодому і середньому ...
  4. Девіантна поведінка як соціально-психологічна проблема

    Реферат >> Социология
    ... особливості девіантної поведінки. У літературі часто зустрічається поняття "важкий" юнак чи молода ... вплив суспільства, інститутів соціального контролю, окремих громадян на причини девіантної поведінки. У сучасн ... девіантну поведінку невмотивоване. Молода ...
  5. Засоби впливу на осіб із залежною девіантною поведінкою

    Дипломная работа >> Социология
    ... впливу методів соціальної корекції та реабілітації на поведінку залежної молод ... ів засобів впливу на осіб із залежною девіантною поведінкою, а ... є поняття "наркоманія". Сучасні дослідники недотримуються єдност ... ії залежної молоді. Особливу увагу було прид ...

Хочу больше похожих работ...