Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Философия->Реферат
АПОЛОГИЯ - греческое слово, обозначающее защитную речь в суде Защитные речи записывались прямо в суде или доводились до необходимого состояния вне  ег...полностью>>
Философия->Реферат
Платон в своей работе "О государстве" писал: "Мне же предстоит не установить свои собственные, новые, мною самим придуманные положения, а по памяти во...полностью>>
Философия->Контрольная работа
Аристотель -(384—322 до н э ), будучи величайшим из учеников Платона, в то же время был не согласен с философ­ской концепцией платонизма, что нашло вы...полностью>>
Философия->Реферат
Аристотель родился в 384г до н э в греческом городе Стагире Глубокое провинциальное происхождение Аристотеля компенсировалось тем, что он был сыном из...полностью>>

Главная > Книга >Философия

Сохрани ссылку на реферат в одной из сетей:

Загрузка...

Сократ смертний.

Сутність умовиводу в тому, що ми отримуємо одні судження із інших. Тому цей вид діяльності людського мислення називається умовиводом: ми дещо виводимо власним умом, користуючись виключно власним розумом. Ще один приклад:

Книга написана японською або китайською мовами.

Це - не китайська мова

це японська мова.

Згадаємо, що судження це думка, а умовивід це послідовність думок, у даному прикладі - послідовність із 3х суджень, при чому останнє судження виводиться із 2х перших.

Структура умовиводу.

У структурі умовиводу ми маємо:

1. Засновок - це судження, яке містить певне знання, певну інформацію.

2. Висновок - судження, яке містить нове знання, отримане на основі засновків.

Головна логічна характеристика умовиводу - правильність. Умовивід буде правильним, якщо він здійснюється у відповідності до законів мислення та правил, що створені у логіці.

Першою умовою істинності висновку умовиводу є істинність засновків. Як би вірно не будувались міркування, які б факти й судження не наводились, якщо серед них є хоча б одне хибне, висновок ніколи не буде обґрунтованим.

Висновок не просто приєднується до засновків як думка нова по відношенню до засновків. Висновок випливає із засновків як думка, пов’язана із засновками необхідним логічним зв’язком. Другою умовою істинності висновку умовиводу є наявність правильного логічного зв’язку між засновками, а також між засновками і висновком. Ці правильні зв’язки є закони логіки. Правила виводу зумовлюють формальну правильність умовиводу.

Якщо уся множина суджень, котрі ми беремо в якості засновків, являє собою безперечні істини, логічно неправильне їх пов’язування ніколи не дасть в результаті обґрунтованого правильного висновку.

Умовивід розкриває такий зв’язок від засновків до висновку, який може бути як істинним, так і хибним. Умовивід розкриває необхідний зв’язок, існуючий між засновками та висновком. Ця властивість умовиводу робить останнє важливою ланкою у доведенні. Умовивід – це могутній засіб переконання.

Умовиводи так само, як і судження поділяються на види залежно від виду відносин, існуючих між поняттями, що входять до засновків. Умовиводи будуть силогістичними, якщо до їхнього складу входять судження, які мають суб’єктно- предикатну побудову (судження типу А, І, Е, О). Отже, силогізм – це дедуктивний умовивід, висновок якого здійснюється на основі співставлення термінів в одному чи більше категоричних судженнях.

Дедуктивним називається такий умовивід, у формі якого відбувається співставлення окремих фактів, подій, явищ чи окремих властивостей з істинами загального порядку і робиться висновок про належність предмета до більш широкого класу предметів, а також про те, чи належить певна властивість конкретному предмету чи відношенню. Це такий умовивід, в якому засновки мають більш загальний характер по відношенню до висновку. Тобто в дедуктивних умовиводах думка рухається від більш загального знання до часткового або конкретного.

Цінність дедукції, по-перше, є в тому, що вона дає в усіх своїх формах завжди достовірні, необхідні висновки. По-друге, дедуктивним способом можна оперувати інформацією будь-якого роду, виражати усе багатство змісту нашого мислення. До дедукції можна звести усі інші способи логічного міркування. По-третє, дедукція є основним способом побудови доведень, ведення суперечок, дискусій.

Силогізм – це категоричний умовивід, адже судження, що входять до його складу є категоричними. Думка, що виражена в них висловлюється без будь-яких умов – вона просто стверджується чи заперечується.

У силогістичних умовиводах на перший план виходять відносини між засновками за їх змістом та обсягом. Розділ логіки, присвячений теорії дедуктивного виводу називається силогістикою. Умовиводи у силогістиці поділяються на безпосередні та опосередковані.

Безпосередні – це такі силогізми, в яких висновок здійснюється із одного засновку.

Опосередковані – це силогізми, в яких висновок випливає із двох і більше засновків.

Звернемось спочатку до безпосередніх умовиводів, тобто умовиводів із одного засновку. Судження, що містять нові знання можуть бути отримані шляхом перетворення певних суджень. Оскільки вихідне судження розглядається як засновок, а нове, отримане в результаті перетворення суджень, - як висновок, умовивід отриманий шляхом перетворення суджень називається безпосереднім.

Окрім отримання нового знання, де ж ми можемо застосовувати знання, отриманні із одного засновку:

  • в наукових суперечках;

  • у практичній діяльності юристів;

  • скрізь, де необхідне вміння переконливо доводити свою точку зору;

Отже, там, де потрібно уточнити логічний зміст суджень.

Наприклад, із судження: „Усі злочинці аморальні люди” (1). Яке нове знання ми можемо отримати? „Жоден злочинець не є моральною людиною”(2), або „Жодна моральна людина не є злочинцем” (3). Можна заперечити, що подібним чином ми не отримаємо нічого особливо нового. Однак у науці та і у житті зустрічаються такі моменти, коли необхідно всебічно та глибоко проаналізувати зміст певного судження.

Висновки у кожному із безпосередніх умовиводів отримуються у відповідності до певних логічних правил. Котрі, в свою чергу. Визначаються внутрішньою структурою суджень – кількісними та якісними характеристиками відношень між суб’єктом та предикатом.

До безпосередніх умовиводів належать: перетворення, обернення та протиставлення предикату.

  1. Перетворення - це така перебудова судження, внаслідок якої із вихідного утворюють нове, рівнозначне йому судження, але протилежної якості: стверджувальне судження перетворюються на заперечне, а заперечне - на стверджувальне. Наприклад:

А: Всі S є Р Усі курсанти – спортсмени.

Е: Жоден S не є не-Р Жоден курсант не є не спортсменом.

Е: Жоден S не є Р Жодна людина не є досконалою.

А: Всі S є не-Р Всі люди є недосконалими.

І: Деякі S є Р Деякі люди злі.

О: Деякі S не є не-Р Деякі люди не є не злі.

О: Деякі S не є Р Деякі дівчата не є довгоногими.

І: Деякі S є не-Р Деякі дівчата є не довгоногими.

Отже, щоб виконати перетворення, треба перебудувати вихідне судження таким чином:

1. Замінити зв'язку вихідного судження на протилежну по якості (“є“ на “не є“ ).

2. Замінити предикат вихідного судження на поняття, йому протилежне (Р на не-Р або не-Р на Р )

  1. Обернення судження здійснюється перестановкою S і Р при дотримані правила, що до нерозподілений спочатку термін не може бути розподіленим в результаті перебудови цього судження.

Тобто, якість вихідного судження зберігається, а кількість може змінюватись.

1) Загальностверджувальне судження обертається, як правило, у частково ствердне:

А: Всі S є Р Усі люди смертні.

І: Деякі P є S Деякі із смертних є люди.

Деякі судження типу А перебудовуються при оберненні на А:

А: Всі люди, і тільки люди мислячи істоти.

А: Всі мислячи істоти – люди.

Е: Жоден S не є Р Жоден історик не знає вищої математики.

Е: Всі Р не є S Усі хто знає вищу математику не є історики.

І: Деякі S є Р Деякі курсанти є музиканти.

І: Деякі Р є S Деякі музиканти є курсантами.

Частково заперечне судження не обертається.

3. Протиставлення предикату - це перебудова судження, в ході якої одночасно здійснюється і перетворення, і обернення у тій чи іншій послідовності.

Тобто в результаті протиставлення суб’єктом висновку стає поняття, що суперечить предикату засновку, а предикатом висновку - суб’єкт засновку.

А: Усі S є не-Р Усі злочинці аморальні люди

Е: Жоден Р не є S Усі ті, хто є моральні люди не є злочинці.

Е: Жоден S не є Р Жоден ледар не досягне успіху.

І: деякі не-Р є S Деякі з тих, хто не досягне успіху є ледарями

О: деякі S не є Р Деякі свідки не є повнолітніми.

І: деякі не-Р є S Деякі неповнолітні є свідками.

І - судження цього типу не підлягають протиставленню предикату.

Література

Гетманова А.Д. Логика. Учебник для студентов вузов. – М., 1995. – Гл.V.

Жеребкін В.Є. Логіка. Підручник для студентів юрид. навч. закладів. Розділ 5. С. 108-116.

Тофтул М.Г. Логіка. Посібник. К., 1999. С. 131-159.

Хоменко І.В. Логіка – юристам. Підручник. – К., 1997. Розділ „Умовивід”. С. 93-97.

Лекція 5.2. Простий категоричний силогізм як вид опосередкованого умовиводу.

  1. Простий категоричний силогізм, його визначення та склад.

  2. Загальні правила простого категоричного силогізму.

  3. Фігури і модуси категоричного силогізму.

  4. Скорочена форма силогізму (ентимема).

Ключові слова: простий категоричний силогізм, терміни простого категоричного силогізму – більший, менший та середній;засновки простого категоричного силогізму – більший, менший, загальні правила простого категоричного силогізму; фігура простого категоричного силогізму – перша, друга, третя, четверта; модус простого категоричного силогізму.

У пізнанні та повсякденній практиці спілкування неможливо обійтись без певної суми відомих, раніше вже встановлених істин, які виражають ті чи інші закономірності, загальні властивості, властиві предметам та процесам у природі, суспільному житті, а також формам людського мислення. Ці істини загального характеру є вихідною основою для постійного розширення наших знань. Співставляючи, передусім, нові спостереження і факти із вже відомим знанням, ми встановлюємо їхній зміст, визначаємо їхню цінність.

У найпершому наближенні простий категоричний силогізм можна характеризувати як дедуктивний умовивід, в якому із двох суджень виводиться третє судження. Силогізмом ця форма називається тому, є судження про належність (атрибутивні). Категоричним цей дедуктивний умовивід називається тому, що у засновках і у висновку наша думка висловлюється без будь-яких умов, в них або дещо стверджується, або заперечується. Простим цей вид силогізму є тому, що в ньому висновок здійснюється із найменшої кількості засновків – із двох, а в якості засновків виступають прості судження.



Скачать работу

Похожие работы:

  1. Історія педагогіки. Навчальний посібник

    Книга >> Педагогика
    ... , картах, діаграмах: Навчальний посібник. – Суми: СумДПУ, 2000. – 208с. Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. – К.: Рад ... ість своє логічне завершення знайшла у видавництві цілої низки підручників і навчальних посібників для ...
  2. Економіка підприємства. Навчальний посібник

    Книга >> Экономическая теория
    ... ів, модернізації застарілого і заміни спрацьованого ... спрацьованого та технічно застарілого устаткування. 9. Визначення й ... Навчальний посібник – Київ: КНЕУ, 1998 р. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємств. Навчальний посібник ...
  3. Банківські операції. Навчальний посібник

    Книга >> Банковское дело
    ... знаннях таких навчальних дисциплін, як «Макроекономіка», «Мікроекономіка», «Економ ... ється на основі цілого ряду конкретних правил, вимог ... 18-21. Гаршина О.К. Цінні папери: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. Гальчинський А. - Теор ...
  4. Логістика. Навчально-методичний посібник

    Книга >> Транспорт
    ... комплексу використано матеріали пфдручникфі і навчальних посібників Крикавського Є. В., Окландера М. А., Пономарьової Ю. В. та ін. 1. Структура ... і, так як специфіка форм організації торгової логістики виявляється ...
  5. Психологія та педагогіка. Конспект лекцій

    Лекция >> Психология
    ... іологія, соціальна психологія, історія, логіка, філософія тощо) сприяють формуванню цілісного ... , КОО, 2003. – 450 с. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка: Навчальний посібник. 2-е вид. – К., 1999. – 350 с. Поясок Т. Б. Основи ...

Хочу больше похожих работ...

Загрузка...