Поиск

Полнотекстовый поиск:
Где искать:
везде
только в названии
только в тексте
Выводить:
описание
слова в тексте
только заголовок

Рекомендуем ознакомиться

Журналистика->Реферат
Панк ,  (панки)значение: это грозный голос сопротивления. «Мы создали свою собственную музыку, свой образ жизни, свое сообщество и свою культуру... Мы...полностью>>
Журналистика->Реферат
Технологія офсетного плоского друку зі зволоженням друкарських форм з використанням машин середнього формату знаходить широке застосування при друкува...полностью>>
Журналистика->Реферат
До 80 годов прошлого века издательское дело Китая рассматривалось, как важная составная государственной идеологической надстройки общества. В то время...полностью>>
Журналистика->Курсовая работа
Актуальность темы исследования обусловлена процессами, происходящими в области средств массовой информации в течение последнего десятилетия. «Переход ...полностью>>

Главная > Реферат >Журналистика

Сохрани ссылку на реферат в одной из сетей:

Загрузка...

Реакція на звіт Комісії МакБрайда з боку найрозвиненіших економічно країн, зокрема, США, була вельми песимістичною. На противагу політиці регулятивних обмежень приватної індустрії комунікацій було запропоновано доктрину вільного розповсюдження інформації. Принцип "вільного розповсюдження інформації", що набрав сили у США після другої світової війни, грунтується на філософській тезі, що "непоінформована цивілізація не може бути вільною" (Schіller, 1979, 346). Проте впровадження доктрини "вільного розповсюдження" зумовлювалося радше логікою вільного ринку, ніж піклуванням про демократичні принципи, і спричинило тенденцію до змін у напрямку дерегуляції.

У 80-х роках дерегулятивний підхід дістав новий імпульс у зв'язку з упровадженням правоконсервативної політики урядами Рональда Рейгана у Сполучених Штатах та Маргарет Тетчер у Великобританії. Його підхопили у багатьох інших ліберально-демократичних країнах. Слово "дерегуляція" стало певною мірою гаслом у світі комунікаційної політики. Цей термін означає ринковий підхід на принципах "laіssez faіre" (невтручання) і передбачає приватизацію державних засобів масової інформації та визнання ринкових сил єдиним регулятивним чинником. Поширенню дерегулятивних тенденцій в усьому світі сприяла політика глобальної реструктуризації, що її провадили міжнародні організації, зокрема Світовий банк та Міжнародний валютний фонд (Hall, 1997). Ці впливові інституції ініціювали численні програми ринкових реформ, спрямовані на підштовхування слабких постколоніальних економік країн, що розвиваються, у напрямку ринкових рішень і приватної власності. Цим змінам сприяла "масова приватизація" економіки країн колишнього Радянського Союзу і східного блоку, що її розпочали 1989 року як результат політичної та економічної лібералізації. На думку Стюарта Гола (Hall, 1997), процес економічної глобалізації підриває відносну автономію нації-держави, її здатність провадити власну національно зорієнтовану політику і спричиняє тиск у напрямку інтернаціоналізації інформаційної політики.

Тенденція до позбавлення держави регулятивних функцій призвела до появи низки проблем, що різною мірою виявилися у різних країнах (McQuaіl and Sіune, 1986, 8-9)

По-перше, це проблема (яка стосується насамперед Європи) ліквідації державної монополії на ефірні засоби масової інформації і створення комерційної або змішаної державно-приватної системи. При цьому інтереси ліберальних і комерційних груп збігаються, і вони об'єднали свої зусилля з метою ліквідації державної монополії на телебачення в Європі. Успішні приватизаційні проекти змусили уряди багатьох країн переглянути свій підхід до регулювання. У Великобританії ліквідація у 80-х роках 40-літньої монополії BBC мала велике значення, оскільки стала прикладом рішення, що викликало конфлікт державних і комерційних інтересів (McQuaіl and Sіune, 1986,4). Упроваджуючи комерційні канали у систему ефірних засобів масової інформації Великобританія продемонструвала спроможність комерційного і державного телебачення співіснувати разом. У Швеції комерційне телебачення не лише функціонує паралельно з державними каналами, а й допомагає фінансувати своїми прибутками державну телевізійну мережу. Політичні питання, що виникають у процесі роздержавлення, стосуються як ролі і відповідальності комерційних та державних інтересів, так і розподілу сфер впливу між державними та приватними каналами.

Другою важливою проблемою є підпорядкування свободи слова та інших демократичних прав і свобод у сфері комунікації (таких, як право на доступ до інформації та право на її різноманітність) ринковій логіці комерціалізації. Зокрема, сумнівна спроможність ринку підтримувати у життєздатному стані суспільну сферу викликає невдоволення як у моральному, так і в культурному плані. Наприклад, Герман та МакЧесні (Herman and McChesney, 1997, 7) вважають, що сама логіка ринково зорієнтованих ЗМІ "суперечить принципам збереження і розвитку суспільної сфери", оскільки такі засоби масової інформації характеризують високий рівень плати за доступ, висока концентрація власності та політично-консервативний і розважальний ухил, що пов'язано з їхньою залежністю від рекламних надходжень.

Третьою проблемою є збереження національної та культурної самобутності за умов дедалі ширших транснаціональних інформаційних потоків та інтернаціоналізації "інформаційної кухні". Дерегуляція та її логічне продовження - інтенсивна комерціалізація - можуть легко призвести до занепаду мови і культури малих народів і спільнот. Специфічні потреби і вподобання таких меншин можуть бути знехтуваними ринковою логікою, зорієнтованою на масове виробництво і споживання культурної "продукції".

І, нарешті, останньою проблемою є нові технології. Легко пересвідчитися, що дерегуляційний тиск здебільшого пов'язаний з швидким розвитком інформаційних технологій і виникненням "нових ЗМІ", особливо Інтернет. Ті, хто додержується ринково-ліберальних поглядів, стверджують, що нові технології не піддаються регулюванню, оскільки не визнають жодних державних кордонів, у багатьох випадках їх децентралізовано і вони легко перетинають межі між раніше відокремленими секторами друкованих, ефірних і телекомунікаційних ЗМІ. Прикладом може бути застосування волоконної оптики у радіомовленні, телефонних мережах та комп'ютерних модемах (McQuaіl and Sіun, 1986, 8-9). Таким чином, технологічна конвергенція стає фундаментом для здійснення тиску у напрямку політичної конвергенції, зокрема слідування принципам вільного поширення інформації, про які йшлося раніше. Оскільки різні види ЗМІ виконують подібні суспільні функції то й режими їх регулювання не повинні істотно відрізнятися.

Критика політичних тенденцій

Серед окреслених у попередньому параграфі політичних тенденцій особливу увагу привертають деякі моменти. Наприклад, МакКвейл та Сіун (McQuaіl and Sіun, 1986, 6) зазначають, що "за політичними, культурними та соціальними аргументами часто приховуються нерозривно пов'язані між собою комерційні та економічні інтереси". Крім того, у політиці і законодавстві набувають поширення викривлені уявлення про деякі права у сфері комунікації, зокрема право власності і право на поширення інформації. Оскільки питання політики стосовно комунікацій дедалі частіше розглядають у рамках індустріальної парадигми, свободу преси певною мірою стали сприймати як право бути власником і використовувати засоби виробництва без жодних обмежень і втручання з боку уряду. А свободу публікації, наприклад, "розглядають як право власності, що захищає публікацію будь-яких потрібних споживачам матеріалів, потреба в яких виражена через попит на ринку" (McQuaіl, 1994, 129). Незважаючи на тенденції до монополізації в індустрії ЗМІ, труднощі поширення цих уявлень на ефірні засоби масової інформації та привілейоване становище власників у порівнянні з редакторами, журналістами і публікою, вплив зазначених прав та свобод на політику у сфері комунікації загалом є вирішальним. Ці та інші аспекти постійно викликають занепокоєність станом суспільної сфери.

Політичні тенденції можна аналізувати з точки зору їхнього впливу на політичні комунікації. Зокрема, існує конфлікт між двома напрямками політики, перший з яких робить наголос на зміст, а інший - на спосіб поширення інформації. Наприклад для нації-держави становить інтерес проблема збереження національної незалежності та суверенітету у сфері комунікації, натомість громадськість зацікавлена у такому регулюванні цієї сфери, яке б гарантувало різноманітність змісту і доступність інформації для всіх. Інші розглядають наявні дискусії як відбиття фундаментальних розбіжностей між прихильниками ліберально-плюралістичних поглядів і "критичної традиції" щодо сфери демократичної комунікації. Останнім часом домінування ринкового лібералізму над класичною версією ліберального плюралізму ще більше поглибило ці розбіжності. Ринковий лібералізм, як показано у Розділі 2, наголошує цінність індивідуальної економічної свободи певною мірою нехтуючи при цьому іншими демократичними цінностями, такими як участь громадян у виробленні політичних рішень, рівність та різноманітність. Як зазначено у вступному коментарі до цього розділу, різні політичні підходи по різному визначають, який різновид та глибина регулювання необхідні для того, щоб процес політичної комунікації відбувався ефективно.

Концепція ринкового лібералізму з найбільш загальної точки зору є відбиттям головних положень концепцій вільного розповсюдження інформації, вільної преси та вільного поширення інформації за допомоги комп'ютерних мереж і проголошує своєю головною метою захист від втручання держави. Під цим поняттям ринкові ліберали розуміють широкий спектр дій: від спроб тоталітарного уряду застосувати примус або залякування з метою здійснення контролю за змістом новин до існування державних засобів масової інформації і пов'язаних з ними проблем щодо різноманітності, доступу і суспільних інтересів. Концепція ринкового лібералізму вважає державне регулювання неефективним, таким, що гальмує технологічний прогрес і штучно підтримує неконкурентоспроможних "виробників" у сфері культури, тим самим обмежуючи споживачам свободу вибору. Прихильники цієї концепції вважають, що потреби у політичній інформації і новинах найкращим чином можна задовольнити засобами масової інформації, вільними від будь-якого регулювання. Засади політики, що випливають з цієї концепції, включають певні стратегії, такі, як приватизація і репрезентування інтересів суспільства через принцип "суверенітету споживача" (див. критику моделі "суверенітету споживача" у Розділі 2).

Звичайно, вплив держави на зміст інформації, що поширюється через ЗМІ, потенційно може бути небезпечним. Досить згадати випадки ув'язнення журналістів за порушення сумнівного "Закону про дифамацію держави" у Румунії (Transіtіons, October 1998, 91-93) або нарікання на те, що напередодні виборів у березні 1998 року в Україні державні телевізійні канали і друковані видання провадили виключно про-урядову пропаганду (Transіtіons, Aprіl 1998, 93). Але прихильники критичної, соціал-демократичної і прогресивної моделей висловлюють стурбованість і ведуть боротьбу за рівність і доступ до комунікацій як проти політичного, так і проти економічного панування (Hardt, 1992, 218). Прихильники цих моделей розглядають ринок як ще одну форму регулювання, що може негативно впливати на інші демократичні цінності.

Як приклад критичного підходу до політичних питань можна навести критику Гербертом Шіллером доктрини "вільного поширення" інформації (Schіller, 1979). На думку Шіллера, зневажання концепцією ринкового лібералізму фундаментальних демократичних принципів значною мірою спричинене спроможністю великих корпоративних сил домінувати у сфері світової політики й інтерпретувати свободу слова як право власності, а не як одне з фундаментальних прав людини. Наприклад, раніше американські інформаційні агенції скаржилися, що монополія європейських агенцій веде до викривлення змісту новин і заважає "вільному поширенню" інформації. Вони наполягали на тому, що для забезпечення демократичних прав у сфері комунікації система регулювання має допускати (а ще краще гарантувати) конкуренцію. Але мірою того, як американці поступово вийшли на провідні позиції на інформаційному ринку, суть їхніх виступів змістилася із "свободи доступу" на "свободу підприємництва". Усвідомлення відповідності принципів "вільного поширення" до економічних інтересів США змусило новостворені інформаційні агенції у країнах, що розвиваються, спрямувати зусилля на захист культурного суверенітету і вітчизняної індустрії ЗМІ у цих країнах.

Аргументацію на користь дерегуляційного підходу зазвичай будують на таких поняттях, як свобода, вибір та різноманітність. Засадовим стосовно неї є припущення, що політика контролю з боку держави обов'язково означає обмеження сфери комунікації, натомість ринок означає його відсутність (Hall, 1997). Проте таке протиставлення, на думку Стюарта Гола, є хибним. Ринок, пише він, "розподіляє ресурси, винагороджує ефективність і новацію, карає за неефективність та відсутність інновацій і розділяє учасників на переможців та переможених" (Hall, 1997, 229). Він стимулює одні дії і заважає іншим. С.Гол вважає, що поняття "дерегуляція" означає не стільки вибір між обмеженням-регулюванням та свободою, скільки, якщо точніше, вибір між двома різними моделями регулювання. Або, як зауважив Вінсент Моско, "скорочення державного регулювання найімовірніше означає не дерегуляцію, а поширення сфери впливу ринкового регулювання" (Mosco, 1996, 201). Тезу Гола про наявність двох різновидів регулювання слід завжди мати на увазі в ході політичних дискусій, оскільки під час них зазвичай враховують лише очевидні, відкриті форми політичних рішень - тобто рішення, які приймає держава. Другу, ринкову форму регулювання визначають як "відтворення специфічних способів і впорядкування діючої практики таким чином, щоб вони здавалися звичними або природними" (K.Thompson, 1997, 3). Така регулятивна практика може мати не менш серйозні наслідки, ніж регулятивна політика, як видно на прикладі ринкової логіки, описаної Голом.

Таким чином, при уважному розглядові аргумент на користь послідовної політики у сфері ЗМІ, спрямованої на дерегуляцію, схожий не так на захист суспільних інтересів шляхом вільного розповсюдження інформації та обстоювання демократичних прав у сфері комунікації, як на аргумент на захист вільного ринку і забезпечення доступу на "ігрове поле" конкуруючих інформаційних компаній. Останнім часом Джермен та МакЧесні намагаються привернути увагу до впливу концентрації власності на участь громадян у суспільних справах, розуміння ними суспільних питань і, як наслідок, на ефективну роботу механізму демократії (German and McChesney, 1997, 1).

Прихильники "критичної" традиції пропонують доповнити головну ринкову схему регулювання процесів політичної комунікації системою стримувань і противаг. Так, Хабермас наголошує на необхідності створення певних "умов для невикривленої комунікації" як обов'язкової умови для процесу демократичної комунікації (Hardt, 1992, 218). Гакет і Чжао (Hackett and Zhao, 1998) пропонують систему орієнтирів, що базується на фундаментальних демократичних цінностях, таких, як рівність, ефективність, право вибору, представницька демократія та участь громадян у громадському житті, на тлі якої можна оцінювати здатність політики у сфері ЗМІ сприяти утвердженню демократії. Кюрен (Curran, 1996b) вважає, що оптимальною з точки зору демократії є така організація системи ЗМІ, коли комерційний сектор є лише одним з чотирьох периферійних секторів, а у центрі системи розташовано основний сектор ЗМІ, організований за принципом суспільних послуг. МакКвейл (McQuaіl, 1994, 131) пропонує теорію "демократичної участі", яка, на його погляд, є альтернативою теорії "обивательських ЗМІ", що відбивають потреби громадян. Ця теорія підтримує ідею численних дрібних місцевих і неінституційних засобів масової інформації і "горизонтальні" муніципальні медіа-системи, що не підлягають контролю з боку як ринкових інституцій, так і "професіоналів". Натомість ця теорія підтримує "право на адекватну інформацію про справи на місцевому рівні, право на відповідь і право на використання нових засобів комунікації для взаємодії і соціальних дій у невеликих громадах, зацікавлених групах та субкультурах".

Очевидно, що політичні підходи весь час змінюються і цей процес супроводжується бурхливими дискусіями, що стосуються ролі політичних комунікацій і вимог до них у ліберально-демократичних суспільствах. Раніше регулятивні структури було розроблено у багатьох ліберально-демократичних країнах з метою забезпечення певних суспільних інтересів поза рамками комерційних (спрямованих у першу чергу на розваги) ЗМІ - підтримки суспільної сфери. Сучасні тенденції спрямовано на звільнення урядів від цих обов'язків. Новий підхід до медіа-систем - у першу чергу як до засобів забезпечення споживачів певними різновидами продукції, а не як до суспільної сфери - ймовірно пов'язаний з історичною традицією звільнення від домінування уряду. Проте сьогодні прихильники ринкового лібералізму - це не колишні дрібні торговці, що боролися проти феодальної системи. Це гігантські корпорації та економічні еліти, що здатні впливати та обмежувати доступ до засобів комунікації за допомогою економічних заходів. Основним політичним питанням на сьогодні є: якою мірою і яким чином можуть здійснюватися політичні комунікації на тлі моделі політизованого або регульованого ринку, яка (модель) базується на концепції дерегульованого вільного ринку.



Скачать работу

Похожие работы:

  1. Суспільна свідомість (2)

    Контрольная работа >> Философия
    ... ідуально-суспільне. 3 СТРУКТУРА СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ: РІВНІ, СФЕРИ, ФОРМИ Суспільна сві ... ї свідомості виступають суспільна психологія та ідеологія. Суспільна психологія являє собою ... ідомість, ідеологія та суспільна психологія. Сферами та формами є політична, ...
  2. Суспільна стабільність та безпека, їх соціальна цінність

    Конспект урока >> Социология
    ... стосується всіх сфер життя. Це явище зумовлене структуризацією суспільства — горизонтальною ... політичної стабільності визначає суспільна система та її політичний режим ... звести у три групи: 1) походять з інших сфер суспільного життя — політики, економ ...
  3. Суспільна свідомість. Особливості філософії Ніцше. Філософія в культурі Київської Русі

    Контрольная работа >> Философия
    ... їв виступає суспільна практика. Погляди, теорії, ідеї, що заперечуються практикою, витискуються із сфери суспільно ... є відповідно форми: наука та суспільна ідеологія. Суспільна психологія також має складну ...
  4. Соціологічні дослідження і суспільна практика

    Реферат >> Социология
    ... Розкриваючи закономірності розвитку різних сфер суспільства, соціологічні досл ... ологічні теорії розвитку різних сфер суспільства, їх створення дозволяє сконцентрувати ... , стихійно висловлена суспільна думка; по-друге, висловлена суспільна думка з ініціативи ...
  5. Суспільний характер свідомості. Пізнання та його розуміння

    Лекция >> Философия
    ... потреб та інтересів людини і суспільства. Суспільна свідомість — це сукупн ... іншу грань, особливість певної сфери су­спільного буття. Наприклад, економічна ... і, характеризує відносини сфери виробничої діяльності люди­ни. Основним моментом явища суспільної св ...

Хочу больше похожих работ...

Загрузка...